Дарина Міс, Уля Сер - Контракт на любов, Дарина Міс, Уля Сер

Емілія

Денис говорить, а моє тіло все більше покривається мурашками. Моє серце шалено б’ється, здається, що воно ось-ось просто вистрибне з грудей. 

– Знаєш, до поїздки в Німеччину я була переконана що ти самозакоханий та пихатий придурок, якому на все байдуже, окрім власного его, але зараз... Коли я ближче познайомилась з тобою, коли ти відкрився з зовсім іншої сторони я зрозуміла, що ти зовсім не такий. Ти просто знаєш як сильно життя може образити, і знаєш всю його біль. І це нормально. Відчувати це все нормально. 

– Ти розумієш мене, і це ще сильніше наштовхує мене на одну думку, яку я ніяк не можу викинути з голови, – каже Денис, дивлячись прямо в очі. Здається, я готова залишитись в цьому моменті навічно. 

– І що ж це за думка? – тремтячим голосом запитую.

– Що ти те, чого я так давно не міг знайти... Що саме ти та, хто так потрібна мені... 

Після цих його слів я, ніби, покинула своє тіло. Було відчуття ніби я не тут, а літаю десь далеко. Він змусив мене шалено хвилюватись. 

– Знаєш... Це якось так несподівано чи що...

– Несподівано? - він перебив мене і я здивовано витріщилася на нього.

– Т-так. А що ти хотів почути? Ні, ну я все розумію, ми дорослі люди і рано чи пізно це мало статися. 

– Так, ти все правильно говориш, – Денис знову перебив мене, - але мені здається, що я кохаю тебе. Ніколи раніше не стикався з такими відчуттями і не певен, що це кохання... Але в глибині душі відчуваю, що так. Ти надто сильно глибоко запала мені в серце, Емілі. Знаєш, ніколи б не подумав, що казатиму це такій вибуховій стервочці. Але моїй стервочці, – “моїй”... Що відбувається хтось мені пояснить?

– Тобі не здається, що фраза "я кохаю тебе" занадто гучно звучить? 

– Я просто кажу те, що відчуваю. Так, можливо тобі це здається дуже дивним та несподіваним, але я довго думав над цим всім. Я прийшов до цієї думки сам, тому кажу як є. 

– Денисе, я не знаю, що тобі відповісти, – зізнаюсь, адже в голові справжнісінька каша.

– Нічого не відповідай, просто не відштовхуй мене, будь ласка. Тільки не зараз. Я хочу, щоб ти дала нам шанс. Мені просто необхідний цей шанс. Ти необхідна мені. 

Після всього що відбулося зі мною, після усіх цих бід, що звалились на мене, я просто хочу відчувати себе в безпеці та щасливою. І, на диво, саме поруч з Денисом я відчуваю себе саме так — захищеною та дійсно щасливою. Ніби так і повинно бути. Так, ми постійно сваримось через всілякі дрібниці, але хіба не в цьому сенс? Ми розуміємо, що це несерйозно, але ми саме так проявляємо свої почуття. Це наша пристрасть... 

...

Після вечері Денис запропонував прогулятись нічним містом... Це просто заворожує мене. Ця тиша, цей спокій...

Знаєте, ще з малечку, коли до самісінької ночі спостерігала за тим, як батько працює на полі, я постійно мріяла дивлячись в небо. Воно так умиротворювало мене, що, здавалося, ніби на всьому білому світі існую тільки я одна. Сяйво місяця заворожувало, а зірки, що падають, вкотре змушували загадувати одне й те саме бажання, що породжувало надію, що я дійсно зможу дійти до мети. Згадуючи це все я розумію, що це не кінець. Ніщо не кінець... Після будь-якого "кінця" починається щось нове, зворушливе і таке особисте. Так само і зараз... 

Можливо варто спробувати... Бути разом з Денисом? 

Можливо усі ці розбіжності між нами, усі сварки це просто в нашій голові. Можливо, якщо ми це закінчимо, то початком стане щось по-справжньому прекрасне? 

– Денисе... – вирішую не тягнути кота за хвоста, діятиму так, як велить мені серце. 

– Слухаю, – чоловік зупиняється і спрямовує погляд на мене.

– Знаєш, я прокручую у своїй голові усі твої слова. За останні дні ти дуже допоміг мені... Одна твоя присутність дуже допомагала. Знаю, можливо я далеко не ідеальна, і зі мною дійсно дуже важко, але я саме така. І... Якщо ти готовий терпіти всі мої ці викрутаси, то... 

– То що? – здається мені, що він усе розуміє, але хоче аби я сказала.

Не знаю як же ж правильно сказати те, що відчуваю. Тремтячи, дивлячись прямо в очі я підходжу і беру його за руку. Прикладаю її до свого серця... 

– Я не знаю, що відчуваю, але моє серце шалено б'ється кожного разу коли ти поруч. Коли дивишся в очі, торкаєшся мене, цілуєш... Я просто... 

– Я знаю, я все знаю... Не треба більше слів, просто... Просто йди до мене. 

Він притягує мене до себе і цілує... 

І кожного разу, коли я відчуваю його обійми, мені стає так добре. Ці моменти дійсно найкращі. Він стає чимось таким необхідним. Бажаним!

Ось він... 

Початок нової історії. 

Нашої історії... 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно