Мiла Морес - Магія призначення, Мiла Морес

- Пообідаємо, і я тебе доставлю, куди скажеш.

- Тепер я – твоя коханка? - Запитую серйозно, слабо скриваючи досаду в словах.

- Ти моя дівчина. Тепер жоден пес до тебе не підійде, - чую в голосі смішок. Калеан підвівся, подає мені руку.

- Що це означає?

Посміхається задоволено, одягається без допомоги рук. На ньому просто з'являються речі по черзі.

- Душ приймемо по обіді, не проти?

- Ти не відповів на моє запитання.

Нахиляється до мене, цілує у губи. Я дивлюсь спантеличено. Він продовжує широко посміхатися.

- Хіба ти не знаєш, що твій колишній, Девор, з собачих? Як ти взагалі могла подумати, що ви можете бути гарною парою? Собаки з кішками лише ворогують. Подивися хоча б на мене та Аліту. У нас весь час сварки. Але вона єдиний представник собачих, якого я можу витримати.

Слухаю, не моргаючи. Я розумію, що сталося у цій кімнаті. Все було сплановано наперед. Він натиснув на потрібні місця, от і все. Я піддалася.

- Ти все це спеціально? - Запитую з образою, хоча сама все зрозуміла, підтвердження не потрібно.

- Ені, ми з тобою призначені…

- Досить, Калеане! Ти залишив на мені свій слід, щоб Девор це відчув і кинув мене. І ти перевірив, чи я незаймана, щоб переконатися, що я не збрехала, - мої зуби зціпилися від злості. - Ти все ще не довіряєш мені, у всьому підозрюєш! Навіщо ти мені ось це дав? – показую браслет на своїй руці. І після секундних роздумів шукаю застібку, щоб його зняти.

- Ти не зможеш його зняти, Ені. Якщо ти спробуєш це зробити, у всіх запалиться червона лампочка, що означає екстрений виклик.

- Калеане! Зніми його негайно! - Злюся непідробно, почуття образи стерлося, я в сказі. - І не смій більше за мною ходити! Я звільняюсь!

Не знаю, навіщо я прокричала ще й останнє, але кинутих слів не повернеш. Для переконливості мені залишилося тільки зникнути з його очей, що я й зроблю. У мене є сили для нових переміщень, здогадуюсь, що це через наше з Калеаном тісне «спілкування». Він наповнив мене магією.

Я лечу додому. У своє укриття. У будинок, де на мене чекають, люблять, цінують. І ніхто тут не вважає мене брехушкою чи зрадницею.

Поки що так і є. Але якщо я відмовлю Девору, то все зміниться. Я стану ворогом своєї матері. Адже вона дуже сподівалася на цей союз. Сім'я Девора забезпечила б наше матеріальне майбутнє, і з ним у мене вийшли б ідеальні світловолосі та блакитноокі діти.

Пересмикнуло від цієї думки. Не можу собі уявити, що опинюся ось так гола у ліжку з Девором. Він, напевно, не стане мене пестити там, де сьогодні пестив Калеан. Знову два протилежні почуття борються в мені. Хочу, щоб він прийшов за мною, обійняв і називав своєю, і в ту ж мить боюся, що цим я зраджу свого батька.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно