Володимир Миколайович Владко - Чудесний генератор

Так от, кожне явище можна роздивлятися з різних боків. Кожне явище може давати різні ефекти — залежно від обставин. Водою можна напитися, але в воді так само легко й утопитися. Вогонь обігріває нас, варить нам їжу, розтоплює нам метали, — але той самий вогонь під час пожежі руйнує наші будинки і спалює все, що натрапить на своєму шляху. Погоджуєтесь з цим?..

— Та доводиться погодитися…

— Ну, так само і з тими явищами, що їх ми вивчаємо. Рентгенівським промінням лікують хворих — і це потужний фактор нашої сучасної медицини, не кажучи вже про використання цього проміння в техніці. Проте, те ж саме рентгенівське проміння було причиною того, що пальці дослідників, які працювали з ним, лікуючи хворих, вкривалися жахливими виразками аж до того, що дослідники примушені були ампутувати собі ці кінцівки. Чули про таке?

— Дещо чула, — відповіла Ганна, що уважно слухала Олеся.

— Отже, рентгенівське проміння впливає по-різному — залежно від того, який час воно діє на організм. Як впливають наші ультракороткі хвилі? По-різному, залежно і від часу просвічування, і від довжини хвилі (що коротша хвиля, то активніший вплив), і від потужності відрядника, або, як ми кажемо, від напруженості поля, в якому перебуває просвічуваний об’єкт. Встановити взаємодію всіх цих факторів і є наше завдання.

— Виходить, ви й справді ще дуже мало знаєте? — знов іронічно зауважила Ганна.

Олесь усміхнувся:

— Ну, все-таки значно більше, ніж наші товариші-дослідники, що примушені вивчати зовсім нові, щойно відкриті випромінювання. От, скажімо, проміння Гурвіча. Знаєте, що це таке? Так зване мітогенетичне проміння?.. Ні?.. Це проміння, що його випромінює, за гіпотезою вченого Гурвіча, кожна жива істота. Гурвіч спостерігав це випромінювання з корінців молодої цибулі. І він установив, що це випромінювання активно впливає на інші рослини. Скажімо, він скеровує це проміння на паростки іншої рослини — і паростки зростають значно швидше, ніж контрольні, що росли поруч, але не були під впливом проміння. Цікаво?

— А звісно…

— Так от, навряд чи сам Гурвіч зміг би вам сказати щось цілком перевірене не тільки про властивості його мітогенетичного проміння, а й взагалі про природу його. Бо це ще не встановлено.

— Ти скажи їй ще про проміння вмираючої істоти, — зауважив Містер-Пітерс, з задоволенням спостерігаючи, з якою цікавістю слухала Ганна експромтного лектора. — Розкажи їй про те проміння смерті…

— Що таке? — широко відкрила очі Ганна. — Яке проміння смерті?..

— Ні, не зовсім так. Промінням смерті ми звикли називати в легкої руки винахідника Метьюса таке випромінювання, що вбиває все на своєму шляху. Додамо — ніби вбиває. Бо всі газетні повідомлення про це дуже скидалися на вигадку. А Містер-Пітерс має на увазі зовсім інше: випромінювання вмираючою істотою невідомих коливань. Це явище відкрите нашими радянськими вченими. Найпростіший дослід в цій галузі ставиться так. Беруть культуру дріжджів, поруч із нею ставлять особливу фотопластинку. І коли влити до культури дріжджів якусь отруту, що вбиває дріжджі, — на пластинці з’являються сліди невідомого випромінювання. А окремо ні дріжджі, ні отрута такого сліду не дають. Що то за випромінювання — поки що не знає ніхто…

— Ой, як же цікаво, — задумливо проговорила Ганна, — ні, дійсно, багато ще таємниць у природі…

— І все-таки, Олесю, повертай до нашої справи. Адже так ще скільки хоч часу можна говорити про наукові новини, — подав репліку Містер-Пітерс.

Ми не знаємо, може й справді хотілося йому тримати розмову в межах радіотехніки. Проте, підозрілим було те, що Містер-Пітерс почав якось непохвально поглядати на рум’янець, який вкрив щоки Ганни, що з цікавістю слухала Олеся. А як додати, що Олесь і собі наче з приємністю дивився в глибину чорних очей, які стежили за кожним рухом його губ, — то ми можемо простити Містеру-Пітерсу нечемність його репліки. Зрештою, хай той, хто не має вини, кине перший в нього камінь. Ми особисто відмовляємося це зробити.

Олесь здивовано подивився на Містера-Пітерса, але стримався. Він спокійно продовжував:

— От, і з нашим промінням так. Ми далеко не все ще знаємо про нього. Але я певен, що в певних умовах від нашого генератора можна дістати цілком протилежні впливи. Ось приклад. Я просвітлюю зерно. Активізую його, воно проростатиме швидше, буйніше, воно під впливом нашого проміння немов заряджується новою й могутньою життєвою енергією. Так. А разом із тим — всі шкідники, що були в зерні, за той же самий час вмирають. Для нашої мети це, звісно, дуже добре. Але чому проміння активізує зерно, вбиваючи водночас шкідників, які ховаються в зерні?.. Ану, Ганно, здогадайтесь.

Ганна безпорадно поглянула на Містера-Пітерса:

— Мабуть, тому, що… що ці шкідники малесенькі…

І вона зовсім почервоніла і навіть опустила вниз очі.

Містер-Пітерс аж крекнув з досади: і навіщо, мовляв, я запросив цього хлопця читати їй лекцію? Проте, Олесь уже зраділо відповідав Ганні:

— Так, так, хоч і не зовсім науково висловлено, а втім — правильно. Саме тому, що ці шкідники мікроскопічні, а експозиція й інші чинники просвічування добрані так, щоб впливати на більші речі. Ми просвічуємо зерно, скажімо, півхвилини. Протягом перших кількох секунд зерно майже не помічає цього впливу. Але бактерії, мікроорганізми, зародки шкідників — вже помітили; коротеньке просвічування протягом кількох секунд їх активізувало. І якби ми на тих кількох секундах спинили дію проміння — всі ті бактерії, мікроорганізми й зародки шкідників активізувалися б, набули могутньої нової життєвої енергії. Але ми цього не робимо, ми просвічуємо зерно далі. І дальший вплив ультракоротких хвиль уже не активізує мікроорганізми. Він починає їх убивати. Вони вмирають один за одним. І коли ми приходимо до кінця нашої експозиції, до кінця строку просвічування зерна, то всі шкідливі мікроорганізми, не витримавши впливу ультракоротких хвиль, вбиті. Здорово?..

Ганна аж підстрибнула:

— Чудесно! Розумію, розумію. І якби ми далі просвічували наше зерно, понад призначений для нього строк, воно так само загинуло б. Правда?

— Цілком правильно, — відповів Олесь.

Ганна навіть у долоні заляскала:

— Ой, як тепер усе зрозуміло… Ну, далі, далі!

— Коли б ми