Нік Ремені - Не плач, кохана!

край нашого дитинства і юності, — пояснив я Окуджаві.

20.04.1952 року.

Окуджава застав Косяка в побутовій кімнаті. Цієї зустрічі обидва чекали, але не знали, як себе вести. Ще нікому Пашка не підставляв свій зад. Він вважав, як і більшість у таборі, що це найнижче падіння, яке тільки може бути у чоловіка.

Він не замислювався, що сам опустив багато мужиків, слабких, безвідмовних, накурившихся травички. Тих, хто потрапляв в безвихідну ситуацію, як Люся, наприклад, яким так чи інакше доводилося задовольняти його потреби.

Окуджава не відразу підійшов до Пашки. Він вважав себе в боргу перед тим за бички з панського плеча, за інші дрібні послуги, але рішення Соломона було для нього законом. Він і думки не допускав, щоб його не виконати. Інакше його чекає суворе покарання.

Косяк сам простягнув Окуджаві цигарку з зіллям:

— Викури!

Окуджава не відмовився від цигарки. З задоволенням затягнувся. І коли йому здалося, що все в цьому світі вирішується просто і легко, сказав Косяку:

— Симай штани!

Той затанцював на місці, подивився прохально на Окуджаву:

— Слухай, Окуджава, давай домовимося. Давай ти отделаешь Люсю замість мене. Повік буду вдячний.

— Я не можу ослухатися Соломона.

— Про це ніхто не буде знати. А ти щодня будеш курити цигарку з травичкою.

— Цікава пропозиція, — пожвавився Окуджава. — Але як же Соломон?

— Соломон нічого не дізнається.

— Йому доповідають.

Скільки Косяк не умовляв Окуджаву, йому не вдалося уникнути покарання. Йому довелося стати в стійку. Зняти штани, оголивши плоский зад.

Окуджава хотів розсунути сідниці і сунути туди свого Валерку, але раптом відчув, що той втрачає свою твердість. Худий зад навіть у голодного Окуджави не міг збудити бажання. Він з жахом уявив, як будуть знущатися над ним пахани.

Окуджава закрив очі і згадав подругу Юлю з підпільної борделі. Вона щовечора мала нового хахаля, але варто було йому поманити її пальчиком, як бігла до нього.

У числі інших дівок не могла встояти перед талантом барда.

Вони заходили в її кімнату, роздягалися догола. Влаштовувалися паровозиком. Він урочисто вигукував:

— Поїхали!

Тримав обома руками її білу, круглу попу, робив поступальні рухи. Вона теж рухалася в такт йому і весело примовляла:

— Туди, сюди, обратно — і стане мені приятно.

Цих спогадів було достатньо, щоб Валерка придбав колишню твердість. Окуджава став «місити глину».

Коли опущений одів штани і хотів втекти від свого партнера, Окуджава зупинив його:

— А попрацювати губками і язичком ти забув?

— Не вигадуй.

— Так сказав Соломон.

Косяк мовчки опустився перед Окуджавою на коліна, взяв ненаситного Валерку в рот…

Звістка про цю зустріч блискавкою облетіла табір. Багато зеків з Косяком перестали вітатися, приймати його у свою кампанію. Тільки півняча зграя наріка прийняла те, що трапилося, як належне. В ній всі жили дружно: і ті, хто опускав, і опущені.

23.04.1952 рік

Радянський лад викликав до життя могутню активність і невичерпну ініціативу мас, розв'язав і звільнив великі творчі сили народу. Мільйони радянських людей, надихаються партією Леніна — Сталіна, самовіддано борються за здійснення планів комуністичного будівництва. Соціалістична система господарства, що володіє величезними перевагами перед капіталістичною системою, забезпечує радянській економіці безперервне зростання, безперервний рух вперед.

Газета «Правда» від 4 лютого 1952 року Глава 6. Повернення до життя

Вчора в таборі було свято — День Перемоги. В клубі показували кіно. Клуб знаходиться в нашій зоні. Це невелика одноповерхова будівля з критою терасою перед нею.

Для мене кіно — можливість зустрітися з Клавою. Про що я мріяв кожен день і кожну ніч. Передав маляву коханій, щоб вона обов'язково прорвалася в клуб. Він не вміщав всіх бажаючих. Тому відбирали в першу чергу тих, хто не порушував режиму, добре працював, щоб табірне начальство могло рапортувати самому Йосипу Віссаріоновичу про наші трудові перемоги.

Ми з моєю жінкою намагалися в цьому напрямку з усіх сил. І ось ми в клубі. Серед одноманітно виглядаючи жінок у сірих куфайках, кирзових чоботях і сірих хустках впізнаю свою кохану, карооку Клаву.

Вона теж помітила мене. Ми з нею поспішили назустріч один одному, щоб, поки в залі не погасне світло, зайняти місця. Сіли в задньому ряду. Перед нашими очима проходить рокіровка. Тобто чоловіки і жінки поспішають сісти по парам. І не важливо: знайомі вони чи ні.

Клава крадькома показує мені на жінку в куфайці, яка сидить в одному з нами ряду біля Косяка.