Олександр Палей - Навіщо Україні НАТО

військовій спеціалізації, підтримуючи лише ті види озброєнь, які союзниками визнано доцільними виходячи із стратегії спільної оборони.

11. НАТО не вимагає масового переозброєння східноєвропейських армій. НАТО також не вимагає закупівлі своїми членами озброєнь виробництва країн-членів НАТО. Кожна країна має право на власний розсуд вирішувати, які озброєння і якого виробництва закупляти для своїх збройних сил.

12. Українські озброєння радянського виробництва не є проблемою при вступі до НАТО. Не лише нові члени НАТО, але й така розвинена країна, як Німеччина, півтора десятиліття використовувала колишні радянські озброєння (Німеччина — літаки МіГ-29, які були на озброєнні ще в армії НДР).

13. Вступ до НАТО є імпульсом іноземним інвесторам для приходу в Україну. Після вступу до НАТО відбудеться різке збільшення іноземних інвестицій в Україну, оскільки безпека зв'язана з економікою (наприклад, для Польщі, Чехії і Угорщини — приплив іноземних інтестицій за два роки після оголошення про вступ до НАТО збільшився у 3,5 рази, для Румунії на 141% за рік).

14. Інвестиції з країн НАТО до України, на відміну від інвестицій Росії, є легальними. Згідно з дослідженням організації «Транспаренсі Інтернешнл», серед 20 найменш корумпованих держав світу 10 є державами-членами НАТО.

15. Вступ до НАТО означає нові можливості для конкурентноздатних оборонних виробництв. Від вступу до НАТО потерпіли невисокотехнологічні оборонні комплекси (частина підприємств у Словаччині). А виграли — високотехнологічні (насамперед у Польщі і в Чехії). Конкурентною перевагою України є високотехнологічний ВПК, а також здатність України до створення в замкнутих циклах деяких конкурентноздатних на світовому ринку зразків озброєння у таких галузях, як літакобудування, танкобудування, суднобудування, а також ракетобудування та системи протиповітряної та протиракетної оборони. НАТО має потужні науково-дослідницькі підрозділи і можливості їхнього фінансування. Тому не викликає сумніву, що науковий потенціал України буде задіяний в разі вступу до НАТО.

16. Вступ до НАТО пов'язаний з покращенням клімату для здійснення підприємницької діяльності в Україні, зокрема й з покращенням міжнародного інвестиційного іміджу України. В результаті вступу до НАТО Україна в очах міжнародних інвесторів втрачає статус «пострадянської країни», з усім набором стереотипних для інвесторів штампів — корупцією, злочинністю тощо. Західні інвестори вважають, що членство в західних інституціях, зокрема НАТО і ЄС, сприяє стандартизації економічних правил, що для них дуже важливо.

17. Членство в НАТО різко покращить перспективи вступу України до ЄС. Десять держав Центрально-Східної Європи (Латвія, Литва, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Болгарія, Румунія) приєднувалися до ЄС тільки після того, як вступили до НАТО.

18. Невступ України до НАТО сприятиме маргіналізації України, витіснення її на периферію міжнародної політики, зумовить її підпадання під зовнішні впливи. Україна залишиться в непевному статусі «буферної зони», територією обмежених гарантій безпеки, що може в будь-який момент розродитися згубним для країни і населення конфліктом.

19. НАТО не вимагає від своїх членів припинення військово-технічної співпраці з іншими державами, зокрема Росією. Таку співпрацю здійснюють Італія, Німеччина тощо.

20. У НАТО є низка «авторитетних» членів. Крім США, це Британія, Франція, Німеччина, Туреччина і насамкінець — Польща. Судячи з потенціалу та значення України для Європи, Україна завдяки вступу до НАТО у перспективі може стати в один ряд з цими державами за впливом і значенням, «перестрибнувши» одразу кілька сходинок. Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина та інші держави Центрально-Східної Європи суттєво зміцнили свої міжнародні позиції після вступу до НАТО. Голос цих країн, як членів НАТО, здобув додаткову вагу. Між тим, Україна має суттєво більший потенціал, ніж ці держави. Вступ до НАТО дасть Україні час зміцнитися і набратися сил у відносно «тепличних», сприятливих геополітичних умовах.

Проти

1. Україні необхідно буде надавати збройну підтримку союзникам по НАТО, якщо на їхню територію буде здійснено напад в Європі, Північній Америці та в Атлантичному океані на Північ від тропіка Рака.

2. Ймовірне певне збільшення витрат на оборону в Україні, доведення підняття їх з нинішніх 1,4% ВВП мінімум до 1,7—2,0% ВВП (до рівня, який є в Польщі, Чехії, Угорщині). Особливо в момент підготовки до членства в НАТО Україна буде змушена реагувати на вимоги НАТО.

3. Вартість членського внеску України до бюджету НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах внеску Польщі, тобто близько 40—50 мільйонів доларів США на рік.

4. Ймовірне тимчасове погіршення відносин України з Росією, викликане тим, що Москва розумітиме втрату перспективи відновлення контролю над Україною. Можливі кроки з боку Росії щодо розміщення на кордонах України нових угруповань збройних сил та інших силових підрозділів. Однак, реальне протистояння малоймовірне, з огляду на брак мотивації у сторін. У сучасних умовах, за наявного балансу сил Росія не може виграти війну проти США і НАТО. Водночас, для США і НАТО виграш у такій війні може бути тільки теоретичним. «Виграна» війна з Росією коштувала б занадто багато, щоб США і НАТО пішли на такий ризик і жертви. Ймовірно, така ситуація балансу сил й недоцільності для обох сторін прямого воєнного конфлікту зберігатиметься на середньострокову перспективу (найближчі 10—15 років). Тому можливі (але не обов'язкові) заходи Росії щодо розміщення на кордонах України нових угруповань збройних сил та інших силових підрозділів були б лише демонстрацією. Як свідчить досвід приєднання до НАТО країн Балтії та інших держав Центральної і Східної Європи, їхній вступ сприяв встановленню більш конструктивних відносин з Росією, ніж до членства.

5. Перспектива вступу України до НАТО стимулює Росію до припинення вигідних для України кооперативних зв'язків з Росією. Однак, це має місце з 1991 року, і найчастіше прямо не зумовлено вступом України до НАТО. Така логіка поведінки