Христина Лукащук - Курва

class="p1">– Сказати, що жарт…

– Зачекай-но… – на очах блідне Тамара, – то була його дитина? Олега?

Я мовчу, бо хіба потрібно стверджувати очевидне. Тамара зі Світланою перезираються. На якусь мить так і завмирають зі склеєними докупи поглядами. Світлана зачинає дивно і напрочуд ритмічно хитати головою зі сторони в сторону. Ніхто не знає, що з того хитання буде, до чого воно доведе. Тамара насторожується. Інтенсивно про щось міркує.

– Світланко, а як же твоє прощення? – тихо, так, що тільки вони обидві й чують.

Я відчитую цю фразу по знекровлених устах лікарки.

Світлана припиняє хитатися. Зосереджується. Нарешті всміхається. Але якось трохи зло, недобре.

– Тамарочко, ти маєш рацію. Був семінар, тепер – практичне заняття. Марто, пробач. І… спасибі! – голосно, чітко, наче напам’ять завчено.

Я на знак згоди хитаю головою.

– І ти мені пробач, – шепочу.

Видно, дуже тихо, бо чую лише сама себе. Мої супутниці покликали офіціанта, розраховуються. На столі ще гора всього, а їм не всидіти.

– Я до себе… – Світлана, опустивши очі.

– Та яке? Світланко, ми ж до сауни зібралися. Усе заплачено. Останній вечір. Усе ж добре склалось. То чому б нам і справді цього не відсвяткувати? – Тамара намагалася врятувати ситуацію.

– Ти йдеш? – Світлана до мене.

– Так, піду, – я.

Мені зовсім не хотілося нікуди йти. Не пам’ятаю, коли мені було гірше. А що ж я собі намислила? Що як розповім, то Світлана й справді кинеться мені в обійми? Хто мене просив? Вона про дитину ні сном ні духом не знала… Так само й Олег. Той взагалі нічого не знав…

Відступати не було куди.

– Тоді йдемо! Ще шампанського! – Світлана.

– Світланко!.. – Тамара.

У голосі тривога, ніжність і відповідальність.

– Не хвилюйся, я все контролюю, – Світлана. – Тепер я все контролюю.

Сауна була готова на восьму годину, як ми й замовляли. Світлана зайняла нижню полицю, а ми з Тамарою горішні. Багато тепла, незнайомі екзотичні аромати, великі чорні махрові рушники…

– Гарно в них тут. Як дитятко підросте, обов’язково приїду сюди ще раз. Усі втрьох приїдемо… – Світлана.

– Гарна думка. А я, тільки-но отримаю розлучення, також сюди приїду… – Тамара.

Було відчуття, що жінки слухають лише свої власні емоції і відчитують потаємні бажання.

– А я б звідси взагалі не їхала, – я.

– А що? Непогана думка. Ти б могла здати своє помешкання вдома, а тут влаштуватися на якусь роботу, або й так – жити у своє задоволення, – підхопила думку Тамара.

– А що б ти хотіла робити, коли б могла собі дозволити? – Світлана.

– Писати.

– А що? Статті до глянцевих журналів? – Жінку це відверто зацікавило.

– Ні. Романи.

– А-а-а-а-а, – розчаровано, – журнали куди цікавіше.

– Можливо, – охоче погодилась я.

Так гарно точилася розмова, мені будь-що захотілося зберегти цю нейтральну ноту.

– Дівчатка, ви ще побудьте, а я піду. Голова розболілась. Не треба було стільки шампанського пити, – раптом Тамара. – Повірте, зовсім не хочеться вас покидати, але справді не можу.

– То ми також, – Світлана поспішно, наче боялася залишатись зі мною наодинці.

– Ні, ні! Я буду картати себе, що через мене ви недоотримали задоволення… – Тамара прохальним голосом.

– Гаразд. Але ти не засинай. Підемо ще на пляж. Посидимо… Востаннє… – Світлана.

– Заходиш? – я.

Раптом вирішила розслабитися, заплющити очі, забутися. Як ніколи захотілося тепла, тихої музики, незвичайних пахощів. Воліла відчути себе захищеною, у безпеці… наче в лоні…

– Ні, йди сама. Я тут посиджу… – втомленим голосом Світлана.

Я не наполягала. Зняла із себе рушник, постелила на дерев’яну лаву. Залишилася оголеною. Лягла на повен зріст. Заплющила очі. Тепло поволеньки входило в мене, заходило під шкіру. Я завжди мерзну, тому тепла мені не може бути забагато. Музика – дивовижне поєднання струнного інструмента, голосу, щебету птахів та звуків морського прибою – заколисувала, гойдала і відносила все далі й далі, до давно забутих мрій.

Мені захотілося забути про все, що сталося протягом кількох останніх років. Запраглося ще одного шансу. Здавалося, що з цією поїздкою він у мене з’явився. І хоч на своє запитання я так і не отримала відповіді, та гадала, що разом з учасниками я навчилася прощати, приймати, любити. Передусім себе.

Так, насправді-бо я й не знаю, яка я. Я думала, що хтось мені це скаже, але помилялася. Я мусила сама визначити. Була в боргу перед самою собою. Я намагалася по-новому дослухатися до свого тіла. Пробувала відчути щось глибше і таємничіше, ніж хіть, ніж бажання. І воно відгукнулося. Воно так багато хотіло мені сказати. Його розривало бажання про все мені розповісти…

Страшенно душно. Бракує кисню. Кров від надзусиль пульсує в скронях. Ковточок води… Чистої, прозорої, прохолодної. Іду до дверей. Легко штовхаю. Мовчать. Наче жартують. Вони ніколи не зачинялися. Двері в сауні ніколи не зачиняють… Штовхаю сильніше. Мовчать. Вперто, зціпивши зуби. Усе ще не передчуваю нічого злого. Яке зло? Я ж тільки-но навчилася приймати… Кров стугонить дедалі болісніше. Язик прилипає до піднебіння. Ковток води… малесенький… Протираю невеличке скельце в дверях, аби хоч когось покликати на допомогу… Я ж тільки навчилася прощати… Світлана. Чудово! Вона мене побачить і допоможе… Якась бліда і знову некрасива. Треба буде їй сказати, що така крива посмішка їй не личить, що вона старить її… Жінка щось намагається мені сказати. Самими устами… «К-у-р-в-а» – відчитую по буквах…

Стукаю ще раз… Стрічаюся з нею очима… Вона не поспішає відчиняти двері. Підпирає їх щільніше своїм поглядом…

Але ж як?

Я ж тільки навчилася любити…

Примечания

1

Трафляти (діал.) – влучати. (Тут і далі – примітки редактора.)

2

Ровер (діал.) – велосипед.

3

Уродини (діал.) – день народження.

4

Лазничка (діал.) – ванна.

5

Краще розлучена, ніж хвойда (польськ.).

6

Пляцок (діал.) – пиріг.

7

Бритванка (діал.) – форма для випічки.

8

Жадібно (діал.).

9

Застановлюватися (діал.) – задумуватися.

10

Розвузькувати (діал.) – розмазувати.

11

Церувати (діал.) – штопати.

12

Кпити (діал.) – насміхатися.

13

Черевички на підборах (діал.).

14

З клясою (діал.) – тут: висококласна.

15

Катуляти (діал.) – котити щось, переважно кругле.

16

Плястерок (діал.) – пластинка.

17

Божевільна (діал.).

18

Експлозія (лат.) – вибухове виверження.

19

Гольфи (діал.).

20

«Здрастуйте!» – звертання до жінки тайською мовою.

21

Гостро-кисло-солодкий тайський суп із креветками та грибами.