Григорій Іванович Лешченко - Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко

Для більшої ймовірності канадський мільйонер, гігант наукової думки, почав розігрувати перед зятем божевільного. Аби переляканий зять не втік від нього, то черговий професор, певне, непомітно всунув би до рота шматок мила і впав би та зображав епілептичний напад та пускав мильну піну з рота, бо чимало геніїв – то епілептики. Кажуть, навіть, що відомий російський письменник - класик, якого теж дуже любить бос зятя, розігрував епілептика в рекламних цілях для кращого продажу своїх творів, щоб ні в кого не було сумнівів у його геніальності. Налякав зятя так, що переляканий наймит і зароблених грошей не захотів.

Родина заспокоювала зятя і жаліла його чергового кумира – пройдисвіта. Підтримала бажання зятя більше не мати ніяких справ з канадськими професорами. Забути про гроші, які мільйонеру будуть потрібні, щоб вилікуватися від липової хвороби та розрахуватися з вигаданими боргами. Після цього хазяїн уже не викликав зятя на роботу і довелося шукати іншу. За кордоном обману не менше, ніж в Україні. Мені завжди було цікаво спостерігати за моральними падіннями деяких керівників в Україні, але в Канаді я теж наслухався про таке не менше. Погані люди є будь – де, не лише в інших країнах, а й на інших планетах. Це не Канада важка, це такі часи. А що нас усіх чекає попереду?

З допомогою кума зять влаштувався підсобним робітником до найбільшої будівельної компанії Канади, де спочатку заробляв ті самі гроші, що і на встановленні відеокамер, а потім швидко втратив роботу, бо бригадиру потрібно було працевлаштувати когось по знайомству чи за хабарі. Як тільки зять чує, що до когось з його колег приїхав родич у Канаду або хтось із їх знайомих залишився без роботи, то розуміє: його можуть невдовзі вигнати і на його місце прийняти чергового нещасного іммігранта.

Я запитував в українки, яка вже давно живе в Канаді, що потрібно зробити зятю, щоб будівельники викликали його на роботу. Відповіла, що зятю під час роботи на будівництві потрібно познайомитися з тим, хто розв’язує це питання і дати йому хабар. Знайома переконувала мене, що українці й поляки привчили багатьох канадців до хабарів і ті чекають від них винагороди. Я розповів їй, що зять ніколи в житті не давав хабаря, тож навряд чи перший раз в житті зможе дати хабаря так, щоб не злякати хабарника. Здивуванню моєї співрозмовниці не було меж. То як же мій зять вів бізнес в Україні?

Лише через рік роботодавці найбільшої будівельної компанії Канади викликали зятя тиждень попрацювати на встановленні роботів на автомобільному заводі, бо ніхто особливо не хотів працювати такий малий відрізок часу, та ще й на нічних змінах, але зять купив програвач з потужними колонками й весь заводський цех цілу ніч слухав його улюблені мелодії, а також зять запитував у колег які пісні хочуть послухати й тут же виконував побажання. На ранок зять прийшов додому і похвастався, що минулої ночі був на роботі найяскравішим працівником і добрим чарівником, який виконує всі бажання. Наступної ночі хвалька - меломана вже не викликали на роботу і, певне, роботодавці назавжди забули про нього.

Коли працюєте після закінчення робочого дня чи вночі або на вихідні, то вам нараховують подвійну оплату. Богатирі - будівельники нерідко і працюють заради того, щоб заробляти ще й цю подвійну оплату, але не кожен здатен витримати такі навантаження. Зять ледве відпрацював 8 годин, бо тягав якісь величезні важкі металеві болти та гайки, і збирався їхати додому, аж, раптом щасливі колеги повідомляють радісну новину:

-Будемо крутити ще й другу вісімку.

Перший раз зять не наважився відмовити бригадиру, але наступного дня, коли знову потрібно було трудитися 16 годин підряд, почав розповідати жалібні історії про те, як заморився і йому потрібно швиденько додому, щоб няньчити сина. У Канаді ніхто нікого не примушує робити понад нормований робочий день. Просто більше зятя на цю роботу не викликали. Коли він не працює разом з колегами, то вони змушені крім своєї безплатно виконувати ще і його роботу.

Тільки зять повідомив про свої рекорди - заробітки 75 доларів за годину - всіх, з ким спілкується мобільним телефоном, як його наступного дня звільнили. Певне, не всі заздрісники пораділи його успіхам та тільки зубами скреготали. Про заробітки зятя можна розповісти на сайтах безплатних оголошень і тоді Канада теж знатиме про його рекорд. Заздрісників би трохи заспокоїло те, що половину з цих 75 доларів доведеться віддати державі як податок. На іншому будівництві теж ніде не дінешся, зятю довелося працювати по 12 годин, а то й більше. У великих компаніях ще є перерви, а в дрібних, які часто вимушені простоювати через невміння керівника знайти замовлення чи погану погоду, то зять вимушений трудитися половину доби без хвилини перерви. На скільки зятя вистачить з таким навантаженням? Ми вважаємо зятя героєм за такі нелегкі трудові подвиги!

На жаль, зять у Канаді без зв’язків. У зятя є всі можливості познайомитися з потрібними людьми, до нього тягнуться люди, але він відлякує їх своїм образом крутого чоловіка і підлітковими розмовами та поведінкою. Спочатку зять всім хоче бути справжнім другом, але коли нічого не виходить, то злиться на них. У Києві зять міг познайомитися з ким завгодно, а в Канаді в нього з’явилася якась закомплексованість та меншовартість перед канадцями, сором’язливість, скромність, страх забалакати та налагодити зв’язки з потрібними людьми, які допоможуть зайняти нішу в економіці та житті Канади. Зять дуже боїться вийти з образу крутого бізнесмена - мільйонера з України, яку сам собі й вигадав. У Канаді, взагалі, ніхто крутого з себе не корчить, хіба що крім окремих наркоманів та навіжених.

Жартома канадці зізнаються, що намагаються ходити строєм, бути сірою одноманітною людською масою, бо це тут вважається хорошим тоном. Зять шукає друзів серед своїх господарів і коли не знаходить приязні, то ображається. На ображених людях воду возять! Невже важко зрозуміти, що чорнороб з України без ніякої потрібної бізнесу спеціальності для підприємців – то лише дешева робоча сила та ще й іммігрант, від яких у Канаді, начебто, всі проблеми, як стверджують урядовці. Скільки вищих освіт треба мати, щоб розібратися у відношенні до себе й почати підлаштовуватися під цей жорсткий світ? Зять нічим не цікавиться на роботах, які міняє як рукавички. Не хоче вчитися і розбиратися, а, головне, зневажає будь – яку працю і це