Alina Pero - Кров і правда, Alina Pero

Я не можу просто сидіти.

Я ходжу квартирою, стискаючи телефон у руках.

Руки тремтять. Думки плутаються.

Артем іде на бій, і я знаю, що цього разу все може закінчитися дуже погано.

Мамба.

Навіть я чула це ім’я. Навіть Ярослав казав, що це самогубство.

Я натискаю на екран, відкриваю діалог із Ярославом.

— Ти їдеш туди?

— Я вже тут. Ти теж?

Я хапаю флешку, яку так ретельно ховала. Це мій шанс. Якщо я правильно розрахую момент, усе це закінчиться.

Більше не буде боїв.

Більше не буде погроз.

Більше не буде Фантома.

Я викликаю таксі.

По дорозі до клубу стискаю флешку в кишені.

Варто зробити копії? Може, передати головному редактору одразу? Але якщо я віддам усе зараз, вони не встигнуть опублікувати…

Ні, треба дочекатися бою.

Я заходжу всередину — темрява, гул голосів, запах поту й металу.

Ярослав уже чекає біля бару, намагається виглядати спокійним, але я бачу, як він стискає кулаки.

— Ти впевнена, що хочеш бачити це? — шепоче він, коли я підходжу.

— Ні, але я не можу просто сидіти.

Ми переводимо погляд на клітку.

Грубий голос оголошує початок бою.

Фантом виходить на арену.