Tadelia Ross - Реліквія, Tadelia Ross

— Так, там буде складніше. Єдине, що я не можу сказати, що за тими дверима в головній залі, бо енергія того місця запечатана. Прихована від усіх.- дівчина теж поглянула на будинок. 

        В будинок вони увійшли без проблем, але за ними з гуркотом зачинилися двері і перед ними з повітря з'явився чоловік з пір'ям, яке кружляло навколо нього, як осіннє листя по колу кілька секунд, а тоді розчинилося у повітрі. 

        Усі завмерли на місцях. Лише той молодий чоловік посміхався, бо лише чекав, коли вони прийдуть.

— Ви з собою гостя привели. Я розраховував на вас двох, але схоже моя удача знов оселилася біля мене. - злісний сміх заполонив простір. Дівчина зрозуміла, що чоловік має вплив на мозок людей через свій голос, тому дала знак вдягнути навушники чоловікам.

        Основна зала була з'єднана з коридором при вході, тож трійка повільно рухалася до дверей. Чоловік зник на мить, а тоді з'явився за спиною Марка та відкинув до металевих величезних дверей про які говорила Емілі.

       Двері в ту ж секунду розсунулися та Марка почало затягувати туди. Емілі та Едвін ринулися на допомогу. Вони тримали Марка за руки. Неочікувано для себе дівчина бачить по ту сторону енергетичної стіни прохід в інший вимір, де був купол в якому сиділа біла птаха не схожа на жодну існуючу в цьому світі. Їй приходить ідея в голову, яка сто відсотків не сподобається чоловіка, але дівчина попереджає їх обох, щоб вони всі трималися разом за руки та стрибнули туди. 

        Чоловіки буди стривожені цією, сумнівною на їх погляд, ідеєю, але все ж довірилися дівчині. Вони впали на білий пісок. Посеред пустелі з білого піску був купол з чорної енергії, що полонив білу птаху. Дівчина пішла вперед, а чоловіки пішли за нею. 

        Застосувавши свою силу Емілі зробила купол з нейтралізацією будь-якої магії. А тоді увійшла у великий купол, де була замкнена птаха, яка як виявилося вміла говорити. Тож діалог в дівчини з нею склався. 

— То ти кажеш, що можеш мене витягти звідси?

— Так, я можу вас звільнити з цього куполу.

— Які твої бажання?

— Перепрошую?! Не розумію про що мова. - дівчина здивовано подивилася на птаха, що вдивлявся своїми зеленими очима в її.

— Я маю тобі віддячити за спасіння, то що ти попросиш на заміну. Я можу все, тож...

— Коли всі вийдемо звідси, тоді скажу. А тепер ходімо.

       Дівчина тримала птаха у своєму куполі та рушила з чорного купола. Як тільки вони покинули купол, то він розчинився, пісок під їх ногами почав затягувати всім у себе, тоді птах відкрив портал та сказав всім стрибати в нього. Усі знов тримаючись за руки стрибнули в портал і опинилися в будинку того чоловіка. 

— Ви поплатитесь за те, що зробили. - мовив той чоловік, а тоді з-за його спини вийшли двоє чоловіків та попрямували в сторону Марка та Едвіна. Почалася бійка. Обидва чоловіка були в гарній формі, тож тримали удар, як треба. Вигнанець же загострив увагу на дівчині та поспішив до неї. 

       Мерлін, так звали чоловіка з пір'ям, зробив кілька невдалих ударів, а тоді відкинув дівчину назад і вона полетіла в стінку. Вона швидко підвелася та зібралася. Після чого птаха кинула їй два чарівних кинджали та сказала дещо зробити, щоб послабити його силу та позбутися його.

       Емілі схопила кинджали та попрямувала до чоловіка. Вона встромила два кинджали йому в очі і сяйво засліпило усіх і заполонило будинок. Це повністю знищило темряву. 

       Коли все скінчилося Емілі покликала смерть і та забрала того чоловіка. Птаха віддячила дівчині та чоловікам за порятунок та виконавши по одному бажанню кожного зникла розчинившись у повітрі. 

       На вулиці їх чекала Софі. 

— Я вже хотіла викликати підтримку. - нила подружка.

— Хвилювалася? - грайливим голосом сказав підходячи Марк та подарував свою широку щиру посмішку дівчині.

       Емілі подивилася на подругу та з посмішкою запитально вигнула брову. Натомість Софі лише похитала головою та попрощавшись сіла в машину.

— Схоже вона йому подобається. - Едвін стояв одразу поза дівчиною і вони разом помахали руками на прощання Софі та Марку. 

— Наврядчи вони будуть разом, але хтозна, хтозна.

— А чому вони не можуть бути разом? - чоловік здивовано підняв брови та уважно подивився на Емілі.

— Потім якось розкажу. - дівчина хотіла йти, але чоловічі руки обвили її талію та притягнули до себе. Едвін пірнув носиком в її волосся, яке спадало на шию і вдихнув її запах, який дурманив його розум. 

— Едвіне, нам треба їхати. Я вже змерзла. - чоловік підняв її на руки та попрямував до машини. Майже всю дорогу чоловік тримав то руку дівчини, то тримав руку на стегні. Емі не була проти. Когось чекала безсонна нічка...