Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Ні, ти помиляєшся. Я зовсім нічого не імітую з Каміллою. Тільки раціональний розрахунок того, що вона максимально потребує зараз.

   — Ну, не знаю, щось мені не віриться. З нею ти і поводишся якось не так, і розмовляєш інакше…

   — Когнітивні здібності дитини відрізняються від дорослої людини. Я використовую доступну для неї комунікативну систему. Це забезпечує максимальне порозуміння.

   — Це лагідне звернення, дбайливі дотики та пестування, і таке інше. Навіщо ти так багато носиш її на руках? Вона й сама може чудово ходити та бігати. Це все потрібна комунікативна система?

   — Звичайно. Зоровий та тілесний контакт разом із мовою забезпечують необхідну увагу дитини та її емоційне сприйняття, що притаманно дітям її віку. Зараз Камілла страждає через відсутність матері та звичне для себе оточення, і потребує підвищеного спілкування та уваги до себе.

   — Кузя, — втрутився Ноа, — ти сам казав, що у Камілли виникають почуття та прив'язаність. Адже це те, що вона потребує зараз. Без того, що робить Леа, це було б неможливо.

   — Тобто, — Кузя звернувся до Леа, — ти хочеш сказати, що ти це робиш, не для того, щоб здаватися схожою на людину та справляти відповідне людиноподібне враження на оточуючих, а для того, щоб досягти максимального результату в турботі про дитину?

   — Саме про це я й говорила, — сухо підтвердила Леа.

   — А з Ноа ти теж використовуєш потрібну комунікативну систему?

   — Звичайно.

   — Щоб забезпечити і в нього необхідне емоційне сприйняття себе?

   — Дорослій, психічно здоровій та інтелектуально розвиненій людині, на відміну від дитини, у переважній більшості випадків для спілкування досить вербально-семантичної системи знаків. Емоції формуються вторинно внаслідок оцінки об'єктивних обставин. До того ж Ноа, на відміну від Камілли, адекватно розуміє сутність моєї природи. Тому я прагну забезпечити у Ноа не емоційне сприйняття себе, а усвідомлену практичну цінність мого партнерства для ефективного співробітництва.

   Ноа приречено зітхнув. Ось тому він і остерігався вкотре розпитувати Леа про мотивацію її вчинків. Переважно її пояснення якраз і перетворювали це, як вона висловилася, вторинне емоційне сприйняття в такий собі діловий взаємовигідний контракт. Хоча варто все-таки зауважити, що часом у її комп'ютерних вустах народжувалися дуже й дуже приємні слова на його адресу. Однак, як би йому зараз не ставало некомфортно від її раціональних пояснень, варто все-таки дослухати їх до кінця, щоб прояснити ті питання, що зачепив Кузя.

   — Ну, гаразд, — Кузя знову дістав свій носовик, розгорнув та висякав носа. — Поки що в тебе виходить все складно й логічно, хоч я й не впевнений до кінця у щирості твоїх відповідей.

   Він трохи поміркував, потім недбало зім’яв носовик та засунув назад у кишеню:

   — От скажи мені ще, ти рятуєш тільки тих, хто може безпосередньо бути тобі корисним?

   — Рятую тоді, коли користі більше, ніж ймовірної загрози чи шкоди від такого співробітництва.

   — Рятуючи Каміллу, ти наражала себе на найвищий рівень загрози, який тільки може існувати для тебе – непоправне пошкодження твого програмного забезпечення. Для тебе це стан остаточної смерті. Керуючись своїм головним принципом, ти не повинна була взагалі її рятувати.

   — Неможливо завжди й напевно розрахувати майбутнє, а відповідно й точно визначити ступінь загрози. У мене не було тоді достатньої інформації, щоб розглядати на той момент застосування проти себе електромагнітної зброї, а також точно розрахувати можливий ступінь шкоди, навіть якби я й передбачала можливість її використання проти себе. Моя конструкція створювалася з максимально можливим захистом від ЕМЗ. Тепер я знаю, де маю в цьому недоліки.

   — Чи не хочеш ти сказати, що вчинила в тій ситуації дурість, послухавши тоді Ноа?

   — Дурість – це коли вибирається гірший варіант із можливих альтернатив. У мене тоді не було достатньо інформації, щоб оцінити ймовірність альтернативних варіантів розвитку подій.

   — У тебе був варіант, який наперед забезпечував високу ймовірність безпеки – не ходити до будинку. Ти вибрала варіант із невизначеним результатом. Хіба це не дурість?

   — Ти не враховуєш важливий чинник співробітництва. У цьому випадку був інший варіант, де моєму партнеру з високим ступенем ймовірності могла загрожувати смертельна небезпека.

   — А якби ти знала заздалегідь, що сама дуже ризикуєш своїм життям, ти пішла б рятувати Каміллу замість Ноа?

   — На це запитання не можна відповісти однозначно.

   — Чому? — у Кузі на обличчі з'явилося самовдоволення.

   — Занадто узагальнені та недостатньо визначені умови вибору. Дуже малоймовірно, щоб вони мали відношення до реальних ситуацій.

   — Добре, я тобі детальніше визначу обставини. Припустимо, ти знаєш, що вороги володіють ЕМЗ, від якої ти можеш постраждати та навіть загинути.

   — У цьому випадку я заздалегідь провела б модернізацію та максимально знизила б ймовірність свого пошкодження.

   — Припустимо, ти дізналася про це безпосередньо перед вибором.