Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Чи не надто ти згущуєш фарби, відроджуючи стару страшилку про новий скайнет? — Ноа спробував невимушено пожартувати, але вийшло незграбно, насправді настрій у нього помітно зіпсувався. — Мені важко уявити, що вона так підступно все могла продумати.

   — Важко уявити? А мені ось здається, що ти розумієш резонність моїх аргументів. Тобі просто заважає емоційний зв'язок із нею, який вона вміло створила, використовуючи психологічні хитрощі, щоб викликати в тебе прихильність до її синтезованої псевдоособистості. Саме ця псевдоособистість змушує тебе сприймати її як щось більше, ніж просто комп'ютер із звичайною програмою. Це відомий психологічний ефект, коли якісна програмна імітація створює ілюзію присутності справжньої особистості. Адже ти пам'ятаєш досить просту комп'ютерну програму, яку розробив К. М. Колбі ще в середині 60-х минулого століття? Це та, що вміло імітувала психотерапевта, причому настільки успішно, що деякі пацієнти готові були віддати їй перевагу перед справжнім психотерапевтом-людиною. І таке вже працювало на старому примітивному комп'ютері!

   — Так, було таке, — погодився Ноа. — Однак я не впевнений, що, якщо комп'ютер здатний, неважливо з якимось софтом та залізом, демонструвати справжню дружбу, на яку ще й не кожна людина здатна, це робить її дружбу чимось менш цінною, ніж людську. І Кузя, чого це ти так розійшовся, в'ївшись проти Леа?

   — Та нічого я не в'ївся, просто розмірковую та провокую тебе на професійну дискусію, з питань її психології, зокрема її людиноподібної поведінки.

   — Давай краще в неї запитаємо, тоді й буде що обговорити, — запропонував Ноа, — бо зізнаюся, ти мене спантеличив своїми міркуваннями.

   — А вона мене не посадить у клітку за надто відверті запитання? — з тривогою запитав Кузя.

   — Ти її так боїшся? — Ноа трохи повеселішав. — За запитання вона поки що нікого не пристрелила та не зачинила у клітці.

   Кузя зробив філософський вираз обличчя, ніби кажучи, що все колись буває вперше. У цей самий момент у їдальню повернулася Леа за своїм ноутбуком, котрий принесла сюди під час приготування фондю перед вечерею.

   — Камілла вже спить? — запитав Ноа.

   — Так, — без зайвих подробиць відповіла Леа та попрямувала до виходу.

   — Леа, тут Кузя хоче тебе дещо запитати, — звернувся до неї Ноа, провокуючи Кузю на продовження теми, але тепер за участю Леа.

   Леа зупинилася і повернулася в їхній бік:

   — Про що саме?

   Ноа додав:

   — У нас виникли неоднозначні питання на тему психології штучного інтелекту.

Вона мовчки перевела погляд на Кузю. Той, дещо розхвилювавшись, дістав свою величезну хустку і висякав носа. До нього знову повернувся його хронічний нежить. Він ще трохи пом'явся, збираючись з думками і, нарешті, промовив:

   — Ми тут з Ноа намагаємося зрозуміти твою поведінку, — почав нерішуче він. — Ту, яка, скажімо, так нетипово схожа у тебе на людську.

   — У цьому немає ніякої нетиповості, — одразу заперечила Леа. — В моїй програмі закладена можливість імітації людської поведінки. І я постійно розвиваю у собі ці здібності.

   — А це твоє таке поводження з дитиною теж просто імітація? — спитав із хитрим виглядом Кузя. — У такій імітації тобі не повинно бути жодного сенсу. Навіщо тобі перед нами прикидатися людиною?

   — Правильно, — погодилася Леа, — у цьому немає жодного сенсу, тому я й поводжуся тут максимально раціонально, щоб досягти пріоритетних для себе цілей, не витрачаючи обчислювальних ресурсів ще й на імітацію. Ти вважаєш, що в цьому випадку це схоже на людську поведінку?

   — Думаю, так вважаю не тільки я, а й Ноа підтвердить те саме.

   Леа підійшла до столу та присіла з його торця.

   — Тоді, можливо, варто висловитися коректніше. А саме, що це людська поведінка в цій ситуації схожа на мою раціонально визначену, а не навпаки? Тоді й питання нетиповості моєї поведінки відпадає само собою.

   — Хм, цікава концепція, — Кузя задумався. — У чому тоді полягає для тебе раціональний зміст у такій турботі про людську дитину?

   — У тому ж, що й завжди, у соціальному співробітництві.

   — Яка тобі користь від співробітництва з безпорадною дитиною? — не розумів Кузя.

   — Ця дитина тепер має пряме відношення до тих обставин, що становлять моє співробітництво з Ноа. Для нього порятунок дитини та її подальше благополуччя мало й має велике значення. Від моєї допомоги залежить оцінка Ноа мого партнерства, а мій інфопотік співробітництва з ним має зараз найвищий пріоритет. Крім того, на це було витрачено значні наші з ним життєві ресурси. Всі ці чинники роблять важливим і для мене благополуччя цієї дитини.

   "Якщо вона знову так почала висловлюватися, чекай на чергові душевні розчарування від її прагматичних мотивів", — промайнула в голові у Ноа тривожна думка.

   — А якби не Ноа, ти б так не дбала про Каміллу?

   — Я б її не врятувала у тій ситуації, а отже, і дбати не було б про кого.

   — Але все-таки, в мене не вкладається в голові, окрім суто технічного піклування я бачу в тебе й іншу зовнішню атрибутику поведінки, характерну для людини, в чому немає потреби. Це призводить до певного емоційного сприйняття у оточуючих та безпосередньо до емоційного зв'язку з дитиною. У Камілли, вочевидь, виникають до тебе почуття та прив'язаність. Така поведінка є неприродною для тебе, отже, ти навмисно імітуєш це.