Ельма Кіраз - Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз

— Щось ти не в найкращому вигляді, — спитала Рита, коли втомлено сіла за столом на кухні після закінчення розкладання своїх речей.

— Не питай, — Марта хитнула головою і сіла поруч із сестрою. 

— Все нормально? 

— Власне… — дівчина набрала повні легені повітря і важко видихнула, — я порвала з Дмитром.

— Що!? — емоційно здивувалась Рита, — ти…ти серйозно?

— Так. Ми більше не разом. І я не хочу більше його навіть бачити. Зробити чаю? — Марта підвелась і почала набирати воду в чайник.

— А що сталося? Він тебе образив, так? Я так і думала, що люди не змінюються.

— Ні. Ну, тобто, образив не мене.

— А кого ж?

— Назара, — відповіла дівчина і дістала дві чашки.

— А він тут яким боком? — щиро здивувалась старша сестра.

— Рито, здається я кохаю Назара, — заговорила Марта перебиваючи сестру.

— Ти серйозно? — дівчина підскочила і миттєво опинилась поряд, — з якого це дива? Що взагалі відбувається?

— Ми недавно бачились. Зовсім випадково. Це довга історія, але суть така…що він сказав, що далі мене кохає. І що завжди кохав. Після цих слів я втекла просто. Але не можу їх забути. Щось наче… перевернулося всередині і я кожного дня думаю про нього. Відчуваю, що скучила… Наші стосунки завершились так жахливо, що нам обом можна було лишн поспівчувати. Але це все так дивно… 

— Ти ж сама казала, що у вас був фіктивний шлюб.

— Я ідіотка, правда? — вона опустила голову.

— Ну, — засміялась Рита, — таке не в мене питай, бо я ж сама наробила багато дурного. Але ти просто хочеш бути щасливою. Тому думаю, що тобі треба поговорити з Назаром. Розповісти йому все що маєш на серці.

— Я думала про це, але чогось мені страшно. Я себе накручую, що він може просто пожартував, розіграв мене. А я як дурепа повірила.

— Ти ніколи не дізнаєшся про це, сидячи тут на кухні.

— Але і стрімголов до нього я не побіжу. 

Розмову сестер перервав дзвінок у двері. Вони переглянулися, адже жодна з них нікого сьогодні не чекала.

— Я відчиню, — сказала Рита.

— Якщо це Дмитро, — пошепки заговорила Марта, — то мене немає вдома.

Рита пішла відчиняти і за хвилину повернулась назад. Вона мала спантеличений вигляд.

— Це ще гірше, ніж Дмитро…— заговорила старша сестра, але не встигла закінчити.

— То ось куди ви обоє втекли, — на кухні зʼявилася їхня матір, що наче з огидою оглянула все навколо.

— Що ти тут робиш? — зашипіла Марта, — звідки ти дізналася цю адресу?

— Ваш батько не вміє тримати язика за зубами. 

— Не вірю. Ти сама якось виманила з нього.

— Може й так, — жінка хижо посміхнулась.

— А що ти тут робиш? Хіба ти не маєш бути ще в лікарні? — спитала Рита.

— Вони не втримають там проти моєї волі. Я почуваюсь прекрасно, тому не збиралась більше там вилежуватися.

— Чого ти сюди прийшла? — грубо спитала Марта, але жінка була наче й не здивована такому тону.

— Забрати Риту додому, чого ж іще, — жінка діловито сіла на мʼяке крісло і поклала ногу на ногу.

— Я хіба якась річ? — ображено фиркнула дівчина.

— Доню, припини. Я не хочу, щоб ти марнувала свій час тут…

— Взагалі-то я теж твоя донька, хіба ні? — втрутилась у розмову Марта, — не хочеш, щоб Рита марнувала час зі мною, так? Це ти хотіла сказати?

— У мене є хороший знайомий, — матір ніби навмисно ігнорувала слова молодшої доньки, — у нього пристойний перспективний неодружений син. І він хоче познайомитись з тобою.

— Що!? — Рита аж закипіла, — ти що зараз серйозно? Хочеш мене засватати невідомо з ким!? Для чого тобі це, мамо?

— Тому що я хочу тобі щастя.

— А ти в мене про це не думала спитати? — обурилась дівчина.

— Бачу, що твоя молодша сестра на тебе погано впливає, — жінка хижо глянула в бік Марти, але вона ніяк на це не відреагувала. Бо цей погляд їй був дуже знайомим, адже супроводжував її усе життя.

— Забудь, мамо, про свій ідіотський план, — майже у відчаї говорила Рита, — я не твоя іграшка, щоб мною розпоряджатися.

— Доню, я просто хочу тебе вберегти. Від зради, від відчаю… Цей молодий чоловік точно не підкупиться на спокуси іншої, — жінка покосилася в бік Марти.