Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 18

Жарко.

Як мені жарко.

Я спробувала поворухнутись, але не змогла. З двох боків була притиснута чимось великим і гарячим. І пухнастим?

Тяжко відкрила свинцеві повіки і не зовсім зрозуміла, де це я. Наче моя кімната. Мої нещодавно поклеєні шпалери, вікно, ліжко, але що, чорт забирай, тут робить ця блохаста Дейзі?

Гидливо смикнулася і спиною вперлася в тверде тіло. Немов у сповільненій зйомці я повернула голову і побачила позаду мого мирно посапуючого сусіда.

Він спав у моєму ліжку! І його собака також!

Та що це таке? Що він собі дозволяє? От же ж нахаба...

І відразу в голові з'явилися кадри вчорашнього вечора. Кадри, які я найбільше хотіла забути, але не вийшло.

День народження Іри, клуб, неконтрольоване поглинання витриманого віскі, з десяток дешевих коктейлів, Чернов... і на закуску — Руслан та його похмільна реабілітація.

Мамо люба, що ж я наробила?

Як дивитися після моєї ганьби студенту, колезі… сусідові в очі після всього, що було?

Збентеження з головою накрило мене, змушуючи глухо застогнати і заплющити від сорому очі.

Ідіотка. Невиправна.

Я спробувала відсунутись і непомітно вибратися з чіпкого захоплення Руслана. Намагаючись не шуміти, я обережно скинула з себе його руку і ніби гусеничка почала повільно відповзати вбік по атласному простирадлу. Сантиметр за сантиметром. Важкий сантиметр за сантиметром.

Але при найменшому русі я зрозуміла ще одне... ми голі, і цілком твердий член сусіда по-хазяйськи упирався мені в дупу, а чоловічі ноги ніяк не допомагали мені в моїй втечі. Навпаки, лише ускладнювали шляхи відступу.

Ну це вже ні в які ворота...

— Таню, спи, — тихий наказ, і мене знову притиснули до накачаних грудей, — чого ти крутишся? Чи ти хочеш з самого ранку розпочати навчання? — сиплим голосом Руслан змусив мене задихатися від обурення.

Ну от дякую, вже виспалася. І навчилася також. На кілька років уперед вистачить.

— Чому ти без трусів? — злісно вирвалось у мене.

Чому я повністю гола — це я розуміла. Пам'ятала, як сусід виніс мене з ванної до спальні в одному короткому рушнику. Але ось що робить цей зухвалець оголеним у моєму ліжку — надскладна загадка. Руслан точно лягав у боксерах. Можу присягтися чим завгодно. На ньому були труси. Чорні, бавовняні труси. Це не п'яний спогад чи галюцинація. Кадр із ванної виразно блимав перед очима.

Невже він скористався моїм безпорадним станом і… фу, ні, навіть думати про це не хочу.

— Не люблю спати в одязі. Нічого такого, — ніби повторюючи мої думки, відповів сусід. І я відчула як плеча торкнулася жорстка щетина, змушуючи військо мурашок відмарширувати по кожному міліметру моєї шкіри і осісти внизу живота пульсуючим задоволенням, — люблю, щоб яйця дихали… — Руслан реготнув і почергово стиснув мою праву, потім ліву грудь. Гострий і несподіваний біль прострілив соски, і я малодушно стріпнулась і схлипнула від дивної насолоди.

Це неправильно. Безглуздо. Ганебно.

Але чомусь продовжувала лежати поруч, гублячись у вирі відчуттів.

— Господи, Руслане, у тебе одне на думці, — я постаралася надати голосу твердості, хоч він з головою видав мій стан. Розгубленості, обурення, гніву… та збудження? Так, саме збудження. Не знаю, як сусід це робить, але поруч із ним я спалахую як сірник. Заводжуся з півоберту і не можу заспокоїтись довгий час після.

Може, Руслан володіє магією Вуду? Бере під контроль моє тіло та крутить ним, як йому хочеться? Збуджуючи мене одним жестом і, піднявши до небес, різко кидає вниз?

Таню, про що ти взагалі думаєш? Двадцять сім років, а розуму, як у кішки.

— Ми що… кгхм, — я затнулася від збентеження, повертаючись з коловороту дурних роздумів. Пальці сусіда безсоромно ковзали по моєму животу, описуючи нескладні лінії біля пупка. Але все ж таки я наважилася поставити питання, яке дуже мене турбувало.

— Що, Тань? — Руслан поквапив мене. Його губи торкнулися мочки вуха, а груди ніяк не могли звільнитися з підступного полону шорстких рук. — Що ми…? Продовжуй.

— … ми з тобою вночі переспали? — я швидко протараторила і миттєво почервоніла. Зухвало обернулася до сусіда, і зустрівшись з виром у його бурштинових очах, тут же розгубила весь бойовий настрій. Наново зніяковіла і ледве чутно прошепотіла: — Тобто, кгхм… ти мене трахнув п'яну, поки я нічого не розуміла?

Здавалося, мої щоки просто згорять зараз, так мені було соромно і ніяково.

Руслан навіть не повірив спочатку, що я таке запитала в нього.

— Що-о-о? Тань, ти серйозно зараз?

Насилу витримуючи його погляд, я підвелася і сіла біля узголів'я. Прохолодна спинка ліжка неприємно торкнулася гарячої шкіри, змушуючи натовп дрібних мурашок ще раз пробігтися вздовж хребта. Я рукою акуратно натягла бавовняну ковдру практично до самої шиї, щоб трохи прикритися і позбутися неприємних відчуттів.

— Так, Руслане, серйозно. Ти… кгхм… ти скористався мною вночі? — я нервово облизала нижню губу, повторюючи своє запитання. Проковтнула. Від зухвалого вигляду сусіда не залишилося й сліду. Він був схожий на розгубленого хлопця, якому мама сказала, що Діда Мороза не існує.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍