Жиль Легардіньє - Остерігайтеся котів

class="p1">Голя, комерсант із сусіднього будинку, продавець кухонних меблів, який став волонтером, повернувся з Африки. Його золотий ланцюжок і браслет стали ще помітнішими на засмаглій шкірі. Він придбав собі червоний автомобіль, який вважає болідом «Формули-1». Я була здивована, що такий хвалько, як він, зможе кинутися на допомогу іншим, тож моя повага до нього зросла, і мені захотілося бути привітнішою. Утім, я ніколи не бачила особи, яка б так собою пишалася. Здається, він переконаний, що кожна його поява справляє незабутнє враження і що він — священний Грааль для всіх дівчат і еталон для хлопців. Справжній чванько, він усе зробив для того, щоб усі довідалися про його допомогу нещасним жителям віддалених африканських сіл. Що ж вони про нас подумають після зустрічі з ним? Він бере свій суцільнозерновий хліб і грінки з козиним сиром, а потім підморгує мені, виходячи з крамниці.

Мені подобається моє теперішнє життя. Я часто бачу Ріка, обмірковую план порятунку Ксав’є. Мене дивує, що всі підтримують мій задум.

Софі погодилася стояти на варті на розі бульвару. Соня вмовила свого ніндзю допомогти нам, для нього це почесна священна місія. Я переконала Ксав’є зорганізувати його колег для того, щоб розібрати цегляну стіну в гаражі. Він також узяв на роботі рацію. Рік займеться демонтажем паркану. У нас буде ще двоє подружок, щоб наглядати за будинком Ксав’є і південним крилом міського парку. Я тільки-но отримала дозвіл від друзів моїх батьків, у яких є майданчик у закритій зоні, поставити в них КСАВ-1.

Уже вчотирнадцяте я прораховую кожен етап із хронометром і справді переконана, що все вийде. Ми починаємо операцію в суботу ввечері. Перші вихідні після школи. Цієї пори на вулиці має бути менше людей. Муніципальні службовці замикають огорожу за тридцять північ. Я навіть попросила Ксав’є пересвідчитися, що в його автомобілі є пальне і що він заведеться з півоберта.

У п'ятницю, напередодні ввечері, я йду подивитися, як хлопці руйнують стіну. Перетинаю подвір'я, насвистуючи, щоб не викликати підозр. Мене переповнюють неймовірні відчуття. Двері до майстерні зачинено. Наближаючись, чую приглушені постукування, але нічого такого, що могло б викликати підозри. Стукаю у двері вигаданим таємним кодом. Це Ксав'є так захотів. Він надто дорожить цією операцією. Зрештою, це його болід, а ми його команда. Це те, про що він завжди мріяв.

Мені відчиняє Рік. На ньому футболка, у руках зубило. Він так швидко зачиняє двері, що ледь не травмує мене. Таке враження, що він зараз запитає, чи за мною ніхто не стежив. Ці хлопці — великі діти…

У гаражі тривають роботи. Ксав'є накрив свою машину брезентом. На підлозі розстелено ганчірки, щоб приглушити шум від падіння цегли. Стіну руйнує Жан-Мішель, бойфренд Соні, а Ксав'є з колегами підбирають цеглу.

Рік коментує:

— Ми тут не відпочиваємо.

Жан-Мішель одягнений у чорний бойовий костюм, як у фільмі про кунг-фу. Він видихає, перш ніж нанести удар, і в мене таке враження, що він вітається з цеглинами, які падають. Він милий…

Я запитую:

— Ви встигаєте?

Ксав'є звіряється з годинником.

— Ми завершимо за чотири години. Справа просувається повільно, бо я хочу зберегти цеглу, щоб відбудувати потім стіну. Ріку, твоя черга.

Жан-Мішель передає Рікові кувалду. Він слабший за свого поплічника ніндзю, але береться з охотою. Його удари точні. Він гарний, коли працює. На деякий час я навіть забула місію агента ЖТ.

Мені подобається така атмосфера: великі ліхтарі освітлюють приміщення, точні удари молота, Ксав’є, який старанно відчищає цеглини від цементу. Ми наче у фільмі про війну, у якому герої повинні втекти з ворожої фортеці, прориваючи тунель…

За десять хвилин настає черга колеги Ксав'є. Рік відпочиває. У його волоссі повно цементного пилу. Він наближається. Його плечі виблискують, а руки здаються ще сильнішими. Ви подумаєте, що я тільки те й роблю, що шукаю в ньому щось гарне, та це правда. Якщо одного дня я знайду в ньому щось некрасиве, то скажу вам про це.

46

Вечір суботи. Залишається одна година. На цьому етапі я переконана, що це найзухваліший і найдурніший учинок у моєму житті. Перш ніж розпочати операцію, усі учасники мають трішки поїсти. Я принесла тістечка — хай такого й не показують у фільмах про війну. Дивна атмосфера. Дехто із членів команди КСАВ-1 навіть не знайомі між собою.

Ксав'є показує Софі, як користуватися рацією. Рік, укотре, обговорює етапи операції з колегами, тоді як Жан-Мішель застиг у чудернацькій позі. Він пов'язав свою бойову стрічку. Соня жере його очима.

Ксав’є завершує інструктаж із Софі. Та підходить до мене:

— Аж не віриться, що це ти придумала цей ненормальний план.

— Тобто?

— Я тебе попереджаю: якщо нас спіймають, я скажу, що ти мене напоїла.

— Та тобі варто буде розповісти їм що завгодно. Вони тобі повірять.

— Ти жорстока.

— Готова?

— Ти усвідомлюєш, що робиш?

— Ні, я запрограмувала ввімкнення свідомості через дві години.

Я підводжуся:

— Друзі, час настав.

«Боже мій, яка нікчемна фраза. Я передивилася фільмів…»

Майже ніч. Усе спокійно.

— Команда «Радар», усі готові?

— Спостереження за будинком: на місці. Усе чисто.

— Спостереження за міським садом: на місці. На горизонті чисто.

— Спостереження за вулицею: го… жод… лем.

— Софі, якщо ти хочеш, щоб ми тебе зрозуміли, потрібно тримати пальці на кнопці.

— Що ж я за дурепа!

— Ось, чудово, усі тебе почули. Команда «Гвинт» на місці?

— Готові.

Ксав’є глибоко вдихає, щоб заспокоїтися. Таке враження, що його життя на кону. Я разом із ним у гаражі. Це ми заведемо двигун. Стіна вщент розвалена, видніється паркан. Щойно прохід буде відкрито, Ксав'є сяде за кермо КСАВ-1 і рушить.

Він бере рацію:

— Увага, розпочинаємо операцію.

— Відбій, відбій! — втручається Софі.— Наближаються люди. Що їм тут треба?

— Повідомте нам, щойно вони підуть, — відповідає Ксав’є, він дедалі напруженіший.

Секунди тривають вічність. Якщо спіймають хоча б одного з нас, то змусять видати імена спільників. Я ніколи не здам Ріка. Вони можуть залякати Жад, а я нічого не скажу. Краще померти.

Затріщала рація. Голос Софі:

— Вони пішли, шлях чистий.

— Якщо чисто у всіх, то розпочинаємо.

Усі підтверджують:

— Стартуємо, друзі!

Тої ж миті чуємо шуруповерти Жан-Мішеля й Ріка. За три хвилини вони зняли один сегмент. Третину проходу звільнено. Я переходжу з боку міського парку, щоб допомогти Натанові прибрати деталі. Тоді як ніндзя розкручує, Рік демонтує стовпці. Він порядкує:

— Ксав’є, сідай за кермо й будь напоготові.

Кіт виходить з-за кущів і дивиться на нас. Я не зводжу з