Уляна Пас - Згадай мене, Уляна Пас

Коли залишаю будинок, Рома вже чекає на мене біля автомобіля. Не втримавшись, одразу ж тягнуся за поцілунком, і хлопець не змушує себе довго чекати - відповідає миттєво. 

Їдемо практично мовчки, тому що я думаю про реакцію знайомих на наші стосунки, а Рома просто слідкує за дорогою. Знаю, що мене не має це хвилювати, але нічого не можу з собою зробити. Є люди, які не будуть задоволені таким поворотом подій, і це погано. Не хочу, щоб нам вставляли палки в колеса. Ці стосунки і так дались нам непросто. 

- Все гаразд? - питає Рома, припаркувавши авто. - Готова виходити? 

- Ага, - навіть головою киваю для впевненості. Тільки от бачу на стоянці Захара з друзями, і неприємне відчуття стискає груди. Мій колишній і так ненавидить Рому, а коли побачить нас разом, буде щось з чимось. 

Зате Рома почувається абсолютно впевнено. Виходить з машини і чекає, коли я зроблю те ж саме. Роблю кілька вдихів та видихів і таки виходжу на вулицю. Зачиняю двері, й одразу ж Рома бере мою руку у свою. 

Поки йдемо до входу, постійно відчуваю на собі погляд Захара. Але найцікавіше чекає попереду, тому що в аудиторії зустрічаю Аню. Колишня подруга, не вірячи, розглядає наші сплетені руки і, здається, готова вибухнути від обурення. 

- І що це означає? Ти реально з нею? - якщо я сподівалася, що Аня буде мовчати і спокійно прийме таку реальність, то сильно помилялася. Вона підскочила на ноги і наблизилася до нас.

- Реально, - спокійно відповідає Рома. - А що? 

- Вона ж тільки використовує тебе, Ромо. Завжди так робила, - випалює гнівно. - Чому раніше не було ніяких почуттів між вами? Чому ти влізла саме зараз, коли у нас з Ромою все почало налагоджуватись?!

- Нікуди я не влізла, Аню, - з'ясовувати відносини перед одногрупниками - ще те задоволення. Але колишню подругу треба зупинити зараз, щоб потім не стало гірше. - Віриш ти чи ні, але я кохаю Рому. Тому просто дай нам спокій.

- Не вірю, - кривиться дівчина. - Спочатку ти Захара кохала, а коли на горизонті з'явився кращий варіант, швиденько змінила позиції. Ромо, не вір їй. Не кохає вона тебе! 

- Досить! - здається, хлопцеві також починає набридати це з’ясування відносин. - Все це тебе не стосується, Аню. 

- Як скажеш! - фиркає сердито. - Тільки не треба потім плакатися, що Діана тебе використовує! 

- Хіба я таке робив? - помічаю, як хмуриться Рома і стає недобре. А що, коли Аня говорить правду? Чи може бути таке, що він розчарувався у мені? 

- Дуже шкода, що ти нічого не пам'ятаєш, Ромчику. - Аня дуже добре бачить, що потрапила в десятку і задоволено посміхається. - Сподіваюся, що пам’ять до тебе повернеться і ти таки згадаєш, скільки разів твоя Діана витирала об тебе ноги.

Аня йде до свого місця, високо задерши голову, а ми так і залишаємося стояти на місці. Рома мовчить і похмуро дивиться собі під ноги, а я не знаю, що йому казати. Не знаю, тому що в його голові чорна стіна, яка закриває шлях до відповідей. Я сама чудово знаю, що багато разів робила йому боляче. Знаю, але вірю, що Рома пробачив. 

А якщо ні? Якщо він дійсно ображався і ця образа живе десь глибоко в його серці? 

- Ромо… - торкаюся рукою до його плеча і дуже боюся побачити в погляді холод та неприязнь. 

- Все гаразд, Ді! Не бери в голову, - він усміхається і здається таким же, що й десять хвилин тому. 

Ми займаємо свої місця, і я не можу вигнати з голови тривогу. Клята Аня змогла посіяти в наших серцях страх. І навіть те, що хлопець здається мені спокійним і навіть веселим, не допомагає розслабитися. 

Так, у минулому я зробила багато помилок, але зараз все інакше. Я не хочу, щоб Рома сумнівався у мені, але як це виправити… не знаю. 

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно