Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Класика » Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей 📚 - Українською

Вільям Текерей - Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей

264
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Ярмарок суєти - Книга 1" автора Вільям Текерей. Жанр книги: Класика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 43 44 45 ... 137
Перейти на сторінку:
щоб я вернув тобі гроші,- глузливо сказав Джордж.

- Звичайно, хочу і завжди хотів,- мовив Доббін.- Ти говориш, як і належить порядній людині.

- Ох, до дідька, Вільяме, вибач мені! - почав каятися Джордж.- Ти завжди ставав мені в пригоді, бог свідок! Безліч разів витягав мене з біди. Коли той гвардієць Кроулі виграв у мене стільки грошей, мені був би кінець, якби не ти. Це правда, я знаю. Але не будь зі мною такий суворий, не повчай мене безперестанку! Я дуже люблю Емілію, захоплений нею і все інше. Не дивись на мене так сердито! Вона просто ангел, не заперечую. Та, бачиш, завжди стає нецікаво, коли щось легко дається. Полк, хай йому біс, недавно повернувся з Вест-Індії, треба ж мені трохи розважитись, а тоді, коли я одружуся, я виправлюсь, їй-богу, виправлюсь. І… слухай, Доббіне, не сердься на мене, наступного місяця я віддам тобі сотню фунтів, коли батько розщедриться, і попрошу в Неперепийлі відпустку, щоб поїхати до міста й побачити Емілію… Завтра ж таки попрошу. Ну от, ти вдоволений?

- На тебе довго не можна сердитися, Джордже,- сказав добродушний капітан,- а щодо грошей, друже, то ти ж знаєш: коли б мені їх було треба, ти б поділився зі мною останнім шилінгом.

- Авжеж, поділився б, слово честі, Доббіне! - великодушно мовив Осборн, хоч, як на те ішлося, в нього ніколи не було зайвих грошей.

- Я б хотів тільки одного: щоб ти нарешті вгамувався, Джордже. Аби ти знав, яке смутне личко було в бідолашної Емілії, коли вона оце недавно питала про тебе! Було б найкраще, якби ти кинув до біса свої більярди. Іди потіш її, ледащо! Напиши їй довгого листа. Зроби щось, щоб їй було приємно, для цього великих зусиль не треба.

- Вона й справді дуже закохана в мене,- самовдоволено сказав лейтенант і пішов до офіцерського клубу докінчувати вечір серед веселих приятелів.

Тим часом на Рассел-сквер Емілія дивилася на місяць, що освітлював тихий майдан так само, як і плац перед Чатемськими казармами, де перебував лейтенант Осборн, і думала, що тепер робить її герой. Може, перевіряє вартових, може, десь у поході, може, супроводжує карету з пораненим товаришем або вивчає воєнне мистецтво на самоті в своїй кімнаті. Її думки летіли, мов крилаті ангели, вздовж Темзи до Чатема й Рочестера, намагаючись проникнути до казарм, де перебував Джордж... Та, як усе зважити, мабуть, і добре, що брама була замкнена і вартовий не пропускав нікого всередину,- бідолашному ангелові в білих шатах не довелося почути пісень, які горлали ті гульвіси за чаркою віскі.

Другого дня після цієї коротенької розмови в Чатемських казармах молодий Осборн вирішив показати, що він дотримує свого слова, і зібрався їхати до міста, чим страшенно втішив Доббіна.

- Я хотів би купити їй невеличкий подарунок,- признався Осборн приятелеві,- але не маю ані шилінга, поки батько мені щось не підкине.

Доббін не міг дозволити, щоб такий напад щедрості й великодушності скінчився нічим, тому дав містерові Осборну кілька фунтів, які той і взяв, трохи поманіжившись.

І я зважуюся сказати, що він купив би за них щось гарне для Емілії, та, на лихо, висівши з карети на Фліт-стріт, задивився на гарну шпильку для краватки у вітрині ювеліра й не міг утриматися від спокуси. Коли ж він заплатив за шпильку, в нього лишилося надто мало грошей ще для якогось доброго вчинку. Та байдуже, будьте певні, що Емілія чекала не його подарунків. Коли Джордж з’явився на Рассел-сквер, личко її так засяяло, ніби він був її сонцем. Легенька тривога, сльози, боязкі підозри, сумніви хтозна й скількох днів і безсонних ночей вмить були забуті під впливом тієї знайомої, чарівливої усмішки. Джордж, як бог, світився їй назустріч у дверях вітальні - такий гарний, з напахченими бакенами. Самбо, що з співчутливою усмішкою на обличчі прийшов доповісти про капітана Осборна (з радощів він перевів його у вищий чин), побачив, як дівчина стрепенулася, почервоніла, квапливо залишила свій спостережний пост біля вікна і, не встигли за служником зачинитися двері, кинулась, тремтячи, на груди лейтенантові, ніби то було єдине місце, де вона могла знайти захисток. Бідолашна схвильована пташко! Найкраще й найміцніше дерево в лісі, з найрівнішим стовбуром, найтовщими гілками і найгустішим листям, де ти хочеш звити собі гніздечко й воркувати, може, призначене вже на зруб і скоро впаде. З давніх-давен людину порівнюють з деревом!

Тим часом Джордж ніжно поцілував її в чоло, в блискучі очі і був з нею дуже добрий і ласкавий, а вона думала про те, що немає кращої прикраси за діамантову шпильку на його краватці (раніше вона чомусь не помічала її в нього).

 

 

Спостережливий читач, що бачив недавню поведінку нашого молодого лейтенанта і не забув його останньої коротенької розмови з капітаном Доббіном, певне, вже склав собі якусь думку про вдачу містера Осборна. Один цинічний француз сказав, що в кожному коханні діють дві сторони - та, що кохає, і та, що ласкаво дозволяє себе кохати. Інколи кохає чоловік, а інколи жінка. Не раз бувало, що якийсь засліплений пастух помилково плутав незворушність зі скромністю, тупість з дівочою стриманістю, порожнечу з чарівною сором’язливістю, одне слово, вважав гуску за лебідку. Може, так само й котрась наша люба читачка прикрашає осла пишними, осяйними витворами своєї уяви, захоплюється його тупістю як мужньою простотою, схиляється перед його самолюбством як перед чоловічою вищістю, в його дурості вбачає величну гордість і ставиться до нього так, як чудова фея Титанія до одного афінського ткача. 128 Я, здається мені, вже не раз бачив, як розігруються в цьому світі такі «комедії помилок». 129 Принаймні Емілія, напевне, вважала свого коханого за найгалантнішого, найкращого юнака в цілій імперії. Дуже ймовірно, що лейтенант Осборн теж був такої самої думки.

Джордж любив трохи погуляти, та хіба мало хлопців гуляє і хіба дівчатам не подобаються більше гуляки, ніж такі собі м’яла? Просто він ще не передурів, але скоро передуріє, кине армію, бо ж тепер, коли проголошено мир і корсіканське чудовисько замкнене на острові Ельба, немає змоги вислужитися в армії і немає нагоди показати воєнний хист, який, безперечно, був у Джорджа. Тих грошей, що він отримує від батька, і приданого Емілії вистачить, щоб затишно влаштуватись

1 ... 43 44 45 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей"