Тарас Лютій - Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства

Привернення уваги до постаті «трикстера» відбулося завдяки міфам північноамериканського племені віннебаґо. В оригіналі цей герой індіанського епосу називається шахраєм або дурнем. Він — скандальна всеїдна істота, священний засновник і свідок створення світу, що часом виступає в образі Койота, Кролика чи Зайця, Ворона, Павука, Черепахи, Росомахи та інших і є однією з найдавніших і найважливіших споконвічних фігур, яка посідає місце десь між деміургом і комедіантом. Койот, залежно від казки, циклу оповідей чи культури, постає як мандрівник, самозакоханий ненажера, клоун, а також набуває безлічі інших іпостасей.

Розповіді про нього нерідко супроводжуються дивними історіями про кровозмішення, трансвестію, говоріння анусом, зміну частин тіла, фалоімітацію тощо. Койот-трикстер має здатність пережити смерть, часто зловживає владою, перевертає цінності й ритуали, проявляє харизматичну байдужість до етичної поведінки та здорового глузду. Він — перевертень, який використовує свою магію для задоволення своїх цілей і вираження свого складного характеру художника, жартівника, розпусника, насильника, дефекатора, культурного героя та ін. Міфи увиразнюють його образ через чорний гумор, сатиру, пародію, фарс, сміх. До речі, він ніколи не кається.

У деяких історіях Койот одружений і має дітей. Але це ніколи не зупиняє його від того, щоби скочити в гречку. Він сексуальний маніяк, який не гребує ніким і нічим: старими жінками, тваринами, синами вождів, власними дітьми[103].

Та це не означає, що підхожого образу не існувало в інших культурах. У європейській традиції його ім’я передається латинським терміном «tricks» (витівки, фокуси, трюки). Тому більш розгорнуто трикстер — це крутій, блазень. Спершу так звали одну з класичних масок у фольклорних і літературних фабулах. Далі цей ланцюг подовжили окремі давньогрецькі боги (Гермес, Діоніс), а, до того ж, ще й боги єгиптян (Сет), скандинавів (Локі), полінезійців (Мауї)[104].

Трикстер чимось нагадує шамана. Він є обраний богами, позаяк досягнув майстерності свого покликання, пройшов крізь страждання, у своєму єстві поєднуючи властивості поета, пророка, мага, мудреця, цілителя. До всіх цих характеристик потрібно додати дещицю збочення. Тобто трикстер має і темний бік. Крім того, цей обранець кидає виклик усталеному порядку, як у випадку з Прометеєм, Гермесом і Гефестом. Гефест, власне, є дурисвітом, який інколи стає жертвою своєї ж кмітливості. Незважаючи на свою посутню владу, він часто смішний сам, хоч і охоче сміється з інших богів.

Сила Гефеста виявляється в оповіданні про його помсту Гері. Обурений її нехтуванням, він дарує їй чудовий трон. Проте коли вона сідає на нього, то вже не може піднятися. Всі намагання її визволити марні. Гефест, залишивши Олімп, не хоче нізащо її звільнити. Зробити це він погоджується лише за умови, що йому дозволять одружитися з Афіною. Гефест часто клеїть дурня, щоб контролювати ситуацію, коли пряме протистояння недієве. Найвідомішим прикладом його блазнювання (Гомер «Одіссея», книга 8; Овідій «Метаморфози», книга 4) є історія, коли його зробила рогоносцем його дружина Афродіта й брат Арес. Ця роль принизлива й сміхотворна. Найчастіше вона найбільш неприємна в літературі. Гефест постійно полює на зрадників, щоби спіймати «на гарячому». Зробивши вигляд, що йде, він таки заскочує їх під час побачення.

Гермес також виконує оманливі маневри, щоб ухилитися від прямого протистояння з богами. Якось він украв худобу в Аполлона. Коли Гермеса викрили, той почав всіляко виправдовуватись. Він бо — майстер обману, який ніколи не говорить правди, уникаючи конфронтації з потужнішими фігурами. У такий спосіб промишляє і Прометей. У «Теогонії» Гесіод неодноразово називає його хитрим шахраєм, розповідаючи, як Прометей обдурив Зевса, віддавши гіршу частину жертви. Зевс обурився таким обманом і приховав вогонь від людей. Тоді Прометей украв вогонь і віддав людям.

Скандинавський трикстер Локі також залюбки вдається до різного роду витівок. І хоча він учиняє безбожні дії, дратує богів і богинь, його викрутаси здебільшого закінчуються якимось благом або вигодою. Локі, вірогідно, постає з давньої традиції вшанування духів природи, про що свідчить його унікальне прізвисько «чужий». Так само, як і решту трикстерів, цього героя можна розглядати як вирішального персонажа у міфології, адже навіть його ім’я говорить, про те, що він приходить у світ загадково. Локі також майстер маскування, бо здатний змінювати свою форму.

На багатьох зображеннях трикстерів змальовано як підступних істот, хоча вони остаточно ніколи не набувають демонічних рис. Неабиякої практикуючись у хитрощах, для досягнення своєї мети вони вдаються не лише до лукавства, але й прикидаються шаленцями, нещадними та жорстокими переможцями. Трикстер почасти має ненаситне сексуальне бажання, що позначається зображенням величезного фалоса. Його непристойність не має меж, він її навіть не усвідомлює. Зокрема, це проявляється в нестримному метеоризмі трикстера[105].

Згідно з думкою Юнґа, атрибути диявола повторюють манери трикстера. Пристрасть до облудливих розіграшів і дивацьких випадів дозволяє порівняти його з алхімічним Меркурієм. Трикстера можна викрити в Середньовіччі, головним чином, у гамірливих «бенкетах дурнів»[106]. Після XVI століття він трапляється у світському фольклорі міських потішних видовищ, де герої всолоджували люд непристойними витівками на будь-який смак. Трикстерами можна визнати й героїв новітніх літературних творів (Хлопчик-мізинчик, Безглуздий Ганс, Кіт у Чоботях, Вінні Пух, Карлсон, Швейк)