Тетяна Ковтун - Не повертайся спиною до звіра

— Чим людина мистецтва відрізняється від лікаря? — норовився автор текстів. — Вона не має права навіть думати про те, щоб когось підтримувати. А якщо вона когось підтримує, то постає супроти інших. Хіба ж це людина мистецтва?

У розмову вклинився Костянтин.

— Музику останні десять років «рулять» голубі. Чому — не маю пояснення.

Юрій насупився і суворо мовив:

— Про що можна говорити, коли патріарх радить, за кого слід голосувати, й у Кремлі це сприймають як належне…

Гість з України мовчки слухав, поки в цій балаканині ще можна було щось розібрати. Джаз-кафе гуло до ранку. Чубенко насилу дочекався, коли захмеліле товариство почне відколюватись — хто покурити, хто в туалет. Досі «Мальвіну» ні на хвилину не залишали з новоприбулим киянином сам-на-сам. Вона ж грала роль неприступної дами. Коли на світанку підійшло замовлене таксі, очима вказала Жені на заднє сидіння. Проте це виявилося несподіванкою для бас-гітариста, який відчиняв дамі дверцята. Він, однак, змовчав, лише розгублено закліпав своїми васильковими очима. Дівчина зі своїм журналістом їхали до неї додому.

— Хто він тобі? — запитав Євген, маючи на увазі відшитого щойно кавалера.

У відповідь та лише недбало знизала плечима.

Варто було подиву те, наскільки російська політика щодо України випереджала кожен наступний крок тих, хто владарював на Печерських пагорбах. Насамперед це стосувалось економічної сфери. Утім своїх вух у Кремля скрізь вистачає. Чубенко давно помітив, що важлива економічна новина з вуст урядового чиновника на російських сайтах з’являється набагато раніше, аніж на вітчизняних. Сусідній країні, з-поміж багато чого іншого, заважали «хохлацькі» амбіції щодо транзиту нафти до Європи.

На початку лютого під час розширеного засідання Кабінету Міністрів було затверджено конкретний напрямок використання нафтопроводу — з Одеси до Бродів, що на Львівщині, отож, гору взяла європейська перспектива. З одного боку, поштовхом для цього стала підтримка проекту, надана американськими нафтовими компаніями. З іншого — турецькі експерти запевнили, що обсяг транспортування нафти Босфором перевищив бар’єр безпеки. Тому, мовляв, на часі транспортування сировини іншим, безпечнішим маршрутом, який пропонує Україна.

Утім Євген уже навчився відсіювати «базар» від реальних фактів. Занадто багато аргументів знаходилося на підтвердження думки, що декому в Україні вигідно наводити полуду на очі «романтиків європейського вибору». Передчуття справдилося: за три тижні вітер із Печерських пагорбів різко змінив напрямок. Це можна було зрозуміти з того, яким замороженим голосом глава держави висловився щодо проекту «Одеса — Броди». Вочевидь, холодом повіяло з півночі. Президент виступив проти надання пільг при транспортуванні «чужої», себто неросійської нафти до Європи.

Ця заява поховала ініціативу міністра транспорту, який мав намір доставляти сировину цистернами через кордон від Бродів до Гданська. Розраховували, що впродовж перших трьох місяців її перевозитимуть за максимально низькими тарифами.

Здавалося б, усім невгамовним дали виразний сигнал «згори»: на проект «Одеса — Броди» накладено табу. Але у відповідь на президентське «цить» у Самохіна визрів інший, ще оригінальніший план прориву до Європи. Цього разу йшлося про традиційні транспортні засоби — труби. Пропонувалося скористатися українською нафтою, за хімічним складом наближеною до каспійської. Сировина мала дійти до європейського споживача незвичним шляхом — відтинком труби магістрального нафтопроводу «Дружба» й далі, наявними транзитними системами, що належали чеській і словацькій компаніям. Але експеримент не підтримала словацька компанія, половина акцій якої належала одному з російських нафтових магнатів. Обурена українська сторона не змовчала: з Кабміну до Європейської комісії надіслали листа зі скаргою, що, мовляв, словацькі партнери лобіюють інтереси певної групи нафтових компаній. А міністр звернувся до прем’єра з пропозицією звільнити голову відкритого акціонерного товариства «Нафта-транзит» за саботаж і невиконання робіт, що мали стосунок до пуску нафтопроводу «Одеса-Броди».

На Печерських пагорбах запала тиша, як перед бурею. Тут давно шукали приводу позбутися неслухняного Самохіна. На одній із прес-конференцій глава держави зауважив, що реформи в паливно-енергетичному секторі припинились, і натякав на відповідні наслідки для винних. Водночас він виявився непослідовним, коли назвав уряд найуспішнішим за всі роки Незалежності. Своєю чергою, демократична парламентська опозиція намагалася всіма доступними їй засобами зберегти за Ігорем Леонідовичем посаду в Кабінеті Міністрів. Чорнята, не без впливу Пасічника, вирішив опублікувати статтю на підтримку опального урядовця. Євгенові Чубенку підказали, що потрібна інформація є в Головному контрольно-ревізійному управлінні. Йому залишалося тільки ознайомитися із звітом і виписати звідти потрібні цифри.

Керівник прес-служби ГоловКРУ Тетяна Власенко якось дивно подивилася на журналіста, коли він про це сказав.

— Чи це тобі знадобиться — не знаю, — протягла вона. — Перевірку вугільної галузі розпочали, аби знайти «жучків» проти міністра. Але у звіті немає жодного факту, який би свідчив проти Самохіна. Я дам тобі всі матеріали, а ти роби висновки.

У темному коридорчику, де вони могли говорити відверто, дівчина затягнулася сигаретою, глянула на свої модні чобітки й додала:

— Я тобі поясню кожну цифру у цьому звіті. Ігор Леонідович чистий, мов дитя. На його місці ніхто не зміг би провести реформу в галузі. А йому ще й заважали.

Вона явно симпатизувала міністрові. Він підкоряв жіночі серця мужньою вродою і славою людини принципової, яка дорожить власними переконаннями.

Та коли Євген повернувся в редакцію, йому повідомили, що на шитій білими нитками справі Самохіна поставлено крапку — на президентському сайті з’явився указ про звільнення міністра.

Електронне листування перестало задовольняти закоханих, і вони створили блог. Враження від культурних подій швидко обростали політичними коментарями. Якраз в цій царині Євген відчував себе найбільш упевнено. Мальона виявилася цікавим блогером. Її відвертість і хльосткий стиль приваблювали чи не більше читачів, ніж сухуваті Чубенкові нотатки. У блозі з’явились інші дописувачі.

Жанна переживала період злету, тоді як хлопець потай сподівався, що після перших виступів у своєму гурті вона зійде з московської орбіти. Адже у «Віваті», як і в інших «жіночих» поп-групах, було встановлено досить жорсткі обмеження на особисте життя. Можна було кохатися лише зі «своїм», усередині колективу. Зраду