Автор невідомий - Книга про причини

Образ ума як міри і вимірювання (тобто структурування) реальності розвиває Миколай Кузанський у трактаті «Простець про ум». Правда, Кузанець вживає латинський термін mens і виводить з нього етимологію іменника mensura і дієслова mensurare. «Умом є те, від чого походить границя (terminus) і міра (mensura) всіх речей. Тому я припускаю, що „ум“ (mens) бере свою назву від „вимірювання“ (a mensurando)» (Idiota de mente, 57).(обратно) 120

35 Про світло у зв'язку з благом та конкретними благами див.: Divina nomina 4, 5.

(обратно) 121

36 Першопричина описується тут як така, що перебуває у спокої (primus quietus), а життя описується як першорушій (primus motus). У цьому звороті нескладно побачити елемент філософії Арістотеля.

(обратно) 122

37 Ще один приклад монотеїстичного креаціонізму автора «Книги». Першопричина є «причиною причин» (causa causarum), що дає всьому сущому буття «шляхом творення» (per modum creationis). Російський переклад М. Скворцова містить прикру помилку. Там випущено тезу про «перше життя», і виходить, що перше суще, як причина причин, дає всьому буття не шляхом творення, а шляхом форми (що прямо суперечить латинському тексту). Див.: Книга о причинах (1991), с. 200.

(обратно) 123

38 Зворот «божественний ум» (intelligentia divina) зустрічається тут і у фрагменті 172. Йдеться не про «ум Бога», а про перше сотворене суще (пор. з фрагментами 21, 43, 130 і 173).

(обратно) 124

39 Вислів de eis стосується множини умів, а не множини благ.

(обратно) 125

40 Дієслово pendere вказує на стосунок причетності (μέθεξις). Пор. з фрагментами 129, 150–152.

(обратно) 126

41 Один із небагатьох фрагментів, у якому «буття» (esse) і «суще» (ens) термінологічно розрізняються.

(обратно) 127

42 Повернення до схематики негативної теології. Формула causa prima est super omne nomen quo nominatur є авторитетною для Майстра Екгарта, коли він інтерпретує Вихід 3, 14. Див.: Wemer Beierwaltes. Platonismus und Idealismus, c. 65.

(обратно) 128

43 Цікаво спостерігати, як Ґерард, вихований у католицькій традиції, передає арабський оригінал із використанням латинських термінів, що вживаються у літургійних текстах (Deus benedictus et excelsus). Кожен, хто брав участь у латинській месі, зі здивуванням відчує добре знайомі інтонації.

(обратно) 129

44 Ідея, що Бог як Першопричина існує в речах «у той самий спосіб» (secundum dispositionem unam), набула подальшого розвитку у середньовічній традиції. Цю ідею докладно обговорює Тома Аквінський у восьмому питанні першого тому «Суми теології». Сама назва цього питання (De existentia Dei in rebus) свідчить про вплив тверджень «Книги» на Аквіната. Відповідь Томи: Бог перебуває (adsit, inest, sit) у речах найглибиннішим способом (intime) (Summa theologica І, q. 8, а. 1).

Майстер Екгарт у своїх «Промовах» 1294—1298 рр. (Reden der Unterweisungen) перетлумачує цей сюжет (ідею внутрішньої присутності Бога у речах таким самим способом) у контексті містичного досвіду кожної людини. У главі 6 «Промов» читаємо: «І оскільки Бога не може розсіяти жодна множинність, так і людину [що тримає перед очима одного тільки Бога] ніщо не може ані розсіяти, ані урізноманітнити, адже вона є єдиною у тій Єдності, в якій усяка множинність постає як Єдність. Людині належить осягати Бога в усіх речах і належить привчати свій дух до того, аби завжди уприсутнювати Бога в духові, і в прагненнях, і в любові… Хто шукає Бога не подібним способом (unglicher wise), той Його не має». А глава 21 містить такий фрагмент: «Людям належить звикнути до того, аби ні в чому не шукати і не прагнути свого власного, але навпаки, в усіх речах знаходити і осягати Бога (got in allen dingen vinde un neme)».

(обратно) 130

45 Цікаво, що іноді анонімний автор «Книги про причини» промовляє від першої особи (intelligo per animam (120), intelligo per esse (180)). Здається, він відчуває потребу уточнити деякі вживані ним терміни.

(обратно) 131

46 З цієї тези починається інша частина трактату, присвячена онтології субстанцій, що охоплює твердження XXV–XXXI. Натомість твердження II–V можна назвати спеціальним ученням про субстанції (про буття, ум, душу і природу).

(обратно) 132

47 У трактаті вдруге чітко розрізнюється «творення» (creatio) і «формування» (formatio).

(обратно) 133

48 У латинському тексті: omnis substantia stans per se ipsam. Барденгевер перекладає цей зворот за допомогою схоластичного терміна «субсистенція»: Jedes Wesen welches durch sich selbst subsistiert… Йдеться про самостійне існування субстанцій.

(обратно) 134

49 Тома Аквінський витлумачує це вчення про самостійно існуючі («субсистентні») субстанції як вчення про відокремлені субстанції (тобто в контексті ангелології).

(обратно) 135

50 У фрагменті представлена ідея про єрархічний порядок різноманітних субстанцій. Головним поняттям, що описує цей єрархічний порядок, є поняття подоби (similitudo).

(обратно) 136