Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Восьма частина

                                              Справжні Етайці

 

    -  Я уважно вивчив результати біологічних досліджень кіберлікаря. У вас відбулося часткове заміщення кісткової тканини. Тепер вона на шістдесят відсотків складається з милуту. Сухожилля та м'язи дев'яносто відсотків знову ж таки це «милосан», біологічна похідна милуту. Вперше «милосан» виявили у морських монстрах. Їхню м'язову тканину не могли розрізати. Шкіра зміцнилася настільки, що з нею не може зрівнятися жоден бронежилет. Найменші зміни торкнулися головного мозку. Він у вас залишився майже в колишньому стані, тільки з'явилася кристалічна структура, що оберігає його від ударів, і струсів. Травний тракт і, відповідно, метаболізм повністю пристосовані під місцеву їжу. Я впевнений ви  не здогадувалися, що плоди, якими ви харчувалися для мілутіанина просто отрута, це зовсім не ті плоди, які подають до столу в ресторанах. Але і їжу мілутіан, ви можете вживати.

  Ви не люди ви Етайці. І ви повинні пишатися цим. - Закінчив Майкл із пафосом.

    - І що повернення немає, - несміливо запитала Жанна.

    - Ні, навіть якщо ви поїдете звідси, зворотних змін не буде.

   Звістка Майкла шокувала мене. З одного боку було приємно почуватися надлюдиною, але з іншого боку це означало, що нам ніколи не дадуть спокою. І шлях у нас один, на дослідницький стіл. Імперія не допустить у своїй системі, винятка із правил.

     - Вийдемо на повітря. - Я потягнув дівчину за рукав. - Душно тут. Вийшли з   на поверхню планети.

     - Скільки ми проспали під наглядом «мишулока»? - Швидше поставив питання в порожнечу, ніж дівчині.

     - Чотири місяці. Все змінилося Мішель. Влада на планеті перейшла у повне правління центрального суду. Тепер на планеті поліція та армія. Деяких старателів, які висловили невдоволення, судили і відправили на каторжні роботи. Усі твої охоронні структури розбіглися, дехто знищений. Центральний суд провів зачистки та залишив на планеті лояльні до себе структури. Усі твої активи віддано в управління «ANAJIIT CISTEMZ». Схоже, вони з самого  початку були п'ятою колоною суду. – Жанна зробила паузу. – У нас багато роботи.

      – Ми тепер Етайці. Ми тепер за все у відповідальності. В нас планета погрози не бачила.

     Ми добре знали перетворення центральної влади. Це означало повне знищення місцевої флори та фауни. І заселення чужорідних видів. Звичних для ока нових поселенців. Але перед цим повне спустошення природних багатств планети. Напевно, вже територію планети поділено та продано. Я був головною перешкодою на дорозі перетворювачів.

    Ми ступили на стежку війни!

 

                                                          ***

        

   - Отже все-таки суд. - Хоча існував центральний міжгалактичний уряд, насправді сектором керував суд. І раса, якою він керував у міжгалактичному союзі, називалася Мілутіани.

      Час мого відновлення минув, і треба було думати, як покинути планету.

Майкл розгорнув перед нами карту навколопланетного простору. Вісім крейсерів розташувалися по кутках величезного куба з планетою в центрі. Кожен контролює свою зону відповідальності. Над нами висів крейсер Безсмертний, застарілої конструкції та вже списаний із театру воєнних дій.

      - Швидше за все, на цьому старому кориті й половини озброєння не набереться. Я знаю цю серію кораблів у складі військових їх не більше десяти. – Голографічна проекція крейсера крутилась перед очима.

      -  Я трохи іншої  думки,  - Майкл вивів на екран діючі системи озброєння Безсмертного. Ілюзія старої розвалюхи пропала. Лазерні системи та ракетні комплекси були у справному стані та перебували на бойовому чергуванні. Додатково встановили імпульсне озброєння великої потужності. Ця страшна розробка працювала  як в  космосі та і по поверхні планети,  а це могло привести до величезних руйнівних наслідків. - Наш старт перетвориться на останній старт.   

       Завдання ускладнювалось. Майкл насупив чоло і мовчав. Структура Майкла була така, що процес розрахунків та логічне порівняння варіантів відбивалося на його фантомному зображенні. Коли він думав чи був стурбований, у нього на лобі з'являлися складки. Складки на лобі Майкла нічого хорошого не говорили.

      - Вісімдесят дев'ять відсотків, - нарешті почули його голос.

      - Що вісімдесят дев'ять відсотків?

      - Вісімдесят дев'ять відсотків, що нас спалять, шансів прорватися зовсім мало. - Не було сенсу питати, чи всі варіанти він прорахував.

      - Старт не відбудеться  до дев'яноста дев’яти відсотків позитивного результату, - ризикувати головою мені не хотілося. Будемо поки що жити тут.

  Я в своєму житті намагався і розраховував тільки на себе, намагаючись бути незалежним та вільним, і зараз маючи можливість зв’язатися з роботом і запросити допомогу – вагався. Знайомство з роботом, потім спілкування з інтелектуалом від допомоги якого в свій час я не відмовився, все рівно не давали мені права, як я вважав звертатись до цих космічних монстрів.  Вони володіли космосом – я ж вирішував питання на землі.  Однак в дану хвилину більш менш розумних варіантів виходу  з  тупикової ситуації не залишалось. Сидіти  в схованці і дочекатись поки співвітчизники знищать планету і нас все одно знайдуть, або поспілкуватись з п’ятим.  

     Ми стояли в степу біля свого гостинного  корабля. Замаскований під скелю він нічим не  відрізнявся від навколишніх таких же скелястих шпилів. Переховуватись тут до безкінечності, а потім - невеселі думки вились в голові, чого я тягну, зв’яжись з роботом, він розчавить всіх тут і питання вирішене. Тисячі трупів спвпвідчизників, нехай хоч я і троїд, однак вони співвітчизники в минулому земляни, і свині які знищили свою провидінням дану планету. Винесли в космос всі свої пороки - жадобу, брехню, мерзотність, насилля. Чим я буду від них відрізнятися?  З невеселими думками я забрів до гнізд біверів. Великі особини дивились на мене  з тривогою та цікавістю, малеча ж прибігла і почала обіймати своїми рученятами. Малеча цікава, чи вони вбачають в мені захисника, можливо їх маленькі голови сприймають енергетику і, вона в мене хороша. Принцип нікого не ображай, вивільняє якісь хвилі. Маленькі голови притулялися до мене чи від великої любові, чи підзаряджились енергетикою?  Підійшла Жанна та відібрала на себе частину люблячих істот.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍