Страгозорый - Небезпека у лісі! {червоні сни}, Страгозорый

    Батька Мірарди теж забрали з собою. Той різко обірвав усі зв'язки з реальним світом, не давши людям можливості думати над тим, куди він зник. Це було його власне рішення, над яким він довго думав після того, як спалили ліс.

    А Драконікс... Через два-три дні минулий провідник вмер. Не те, щоб його намагались лікувати чи якось рятувати від нестачі крові, бо особливо цього ніхто й не хотів. Схоже, не витримав. Або ж амфігори вмирають через те, що їх позбавляють їхньої сили.

     Схоже, Драконікс завдяки своїм силам міг якось продовжити своє життя. Не тільки світ той дивний міг дозволити тобі бути тобі безсмертним. Але мені й без них вже ніяк не вмирати, не рахуючи цієї особливої зброї. 

    Начебто Горс казав, що тільки у мене є подібна зброя та у Агрипи, тому в принципі, мені нічого не зашкодить так сильно. Але... Було начебто ще щось.

      Янгольська зброя. Вона на діє на демонів так само, як демонічна діє на ангела. Тобто вбиває повністю. Я ще не знаю точно, на що здатна ця зброя, але потрапити під неї я точно не бажаю. Хочу пізнати життя безсмертя. Все ж, не всім дають подібну честь стати безсмертним.

     Не хочу казати батькам про цю зброю. Не хочу змушувати їх думати, що навіть у такого, як я є свої слабкості. Я просто буду обачним. Все ж, коли-небудь я повинен буду дізнатися про цю зброю повністю.

— Та бігав то там, то тут. - Мовив я, почав знову жувати. - Зовсім скоро вже мій план прийде в дію.

— Слухай, може, ти вже розповісиш, що ти там задумав? - Запитав батько.

     Я допив з невеличкої чашки молоко. Так, корови в цьому світі були, я навіть завів дві. Потім розмножувати буду. Тому я зміг зараз «скористатися» ними й дати людям з Лісного Народу молока. Та й собі теж дозволив трохи випити.

— Що ж, гадаю, що вже нема сенсу утримувати від вас таку інформацію. - Кажу, нарешті обдумавши усі «за» та «проти». - Звісно, я збирався зробити такий собі сюрприз, але вже не знаю, як ви на це відреагуєте, тому скажу прямо зараз. Я збираюсь створити свій власний світ, куди перенесу вас.

    Якийсь час обоє мовчки сиділи, думаючи над моїми словами. Першою мовила нарешті мати:

— Це... Дуже несподівано, якщо чесно. Я навіть не знаю, що на це можна сказати... Це не дуже ризиковано? Ти зможеш якщо що впоратися, чи тобі потрібно більше допомоги? - У голосі матері почало з'являтися хвилювання за мене.

— Усе добре, я впораюсь, не хвилюйся. - Кажу. - До того ж, я вже не маленька дитина, щоб батьки мені допомагали.

— Я сподіваюсь, що світ вийде таким, яким я його планував, і вам він дуже сподобається.

    Десь я прочитав, що все ж, це якось можна контролювати - що та де буде розміщуватися. Але не все можна контролювати. Лиш деяку частину. Яку саме - не знають навіть ті, хто написав зовсім недавно книги про те, як створити свій світ.

    Треба лиш засунути невеличку бумажку, де намальовано приблизно твій світ зверху до потрібної пляшки. І на цьому в принципі все. 

— Якщо тобі потрібна буде наша допомога - ти одразу кажи. - Мовив батько, поклавши руку мені на плече.

— Обов'язково. - Я трохи посміхнувся.

— Слухай, можна з тобою поговорити? - Запитав Лург, коли ми усі нарешті повечеряли. Ми трохи відійшли від інших людей. - Я відчуваю, що вже довго не зможу жити. Все ж, я не амфігор і не демон, щоб жити вічно. Звісно, у мене є все той же самий спосіб завдяки своїй енергії, але я відчуваю, що він скоро мене зрадить, і щось точно піде не так. Наостанок я хотів би трохи дізнатися про інші світи. Майже усе своє життя я вірив у те, що світів усього лиш п'ять, але зараз відчуваючи подібне, мені хочеться дізнатися більше про те, чого я не знав. А ти, як той, хто вже встиг трохи помандрувати по цим світам, можеш розповісти мені про них. Чи не зробив би ти мені послугу?

     Хотів було спочатку огризнутися, запитати, куди йому вже дізнаватись подібне, бо Лург тільки-но сам підтвердив те, що йому можливо вже треба буде піти до Богів, але стримався. Це дуже неввічливо. Тим паче, якщо хоче людина, то нехай.

— Добре, сідайте, зараз трохи розповім. Але будь ласка, потім розкажіть, що то за спосіб, який дозволив вам протриматися вже більше двохсот років? Звичайні люди ж не можуть так просто існувати аж стільки років.

     Якщо чесно, мені було ще давно цікаво, чому так довго живе цей дивний чоловік. Мабуть, Боги до сих пір милують його та не дають вмерти, але схоже, що їх терпець зовсім скоро обірветься.

— Добре, як скажеш, хлопче. - Чоловік сів на м'яку підстилку, яку я зовсім недавно приніс для нього. - До речі, твоїй матері я теж про цей спосіб казав. Не знаю, правда, чи буде вона коли-небудь користуватися цим способом, але гадаю, що вона все ж захоче трохи подовше жити.

     Значить, це точно щось особливе. Бо схоже, шаман не каже цього усім. Навіть тітці Анні, яка була однією з його учениць.

     Я сів напроти чоловіка і почав розповідати. Спочатку розповів про світ гібридів, потім розповів трохи про світ кошмарів. Навіть сказав свою теорію на рахунок того, що або Глибокий Сон - той самий світ кошмарів, але тільки у світі людей, або ж подібний світ є вже шостим світом, а Лург з якоїсь причини про це не знав.

     Якийсь час чоловік мовчав. Я навіть спочатку подумав, що він заснув, бо він навіть не кліпав. Але потім він кивнув.

— Що ж, дякую. Твоя теорія, вона доволі цікава. Усе можливо. Шкода, що я вже не такий молодий, щоб її перевірити. Та й дім... - Він затнувся, і я кивнув, показуючи, що все розумію. Хоча, Лург навряд чи це побачить. - Що ж, настала і твоя черга дізнатися те, що я приховував від багатьох. Усе, якщо чесно, не так вже й важко, лиш потрібно декілька місяців, щоб усе правильно зробити. Треба сконцентруватися спочатку на своєму тілі, потім треба направити свою енергію на органи або на іншу частину тіла, які ти хочеш «вилікувати». Інколи буває так, що енергія може відхилятися від своїх звичайних шляхів. Треба тільки її правильно направити. Тим, хто з нею працює вже доволі довго, це не складе праці. Енергія може пришвидшити ефект регенерації, або ж якщо станеться щось з органом - наприклад, він стане вже дуже старим, - завдяки енергії можна усе виправити.