Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

Чемпіон бився, як загнаний у кут лев. Два мечі. Дуже швидкі рухи. Тіло увесь час перебудовувалося. То рука, то нога зникала і з’являлася в іншому місці. Іскри висікалися з усіх боків. Від його лат, від ударів меча об меч. Генерал вибрав слушний момент для атаки і пробив серце граваліону. Зліва на нього вже летіло два мечі. Калібрісто встиг виставити меч і трохи подав вагу в їхній бік, щоб надати своєму удару більшої сили. Але ворожий невидимий для чемпіона удар, що обрушився на нього з іншого боку, практично розрубав шолом. Чемпіон повернувся у бік граваліону, що мав нахабність атакувати його, але тут же отримав ще один удар в голову з іншого боку. Розбитий шолом злетів із його голови. Прямий удар у шию. Калібрісто відхилився. Шия якраз перебудувалася і меч граваліона не зніс йому голову, але майже встромився в шию. Лезо заскреготіло об його шкіру. І сам Калібрісто, і той граваліон, що наносив удар, витріщили очі. Хтось ззаду різко смикнув генерала і закинув у тил струнких рядів.

- Без шолома краще їх видно? - огризнувся Гертіро, пробиваючи собі шлях уперед.

Калібрісто пошукав собі шолом.

- Шолом генералу! - скомандувала Ейр чорним мундирам і через секунду Калібрісто вже одягав його на голову.

Сабазадонка, переконавшись, що з генералом усе гаразд, забігла на стіну східцями. Більшість її людей уже спускалися вниз зі списами, щоб допомогти чемпіонам, що відступають.

- Ні! - крикнула Ейр. - Прикривайте відхід зверху. Вони мають зайти на сходи.

Залізні драйтли вже пройшли більшу половину першого рубежу. Зовсім небагато лишилося, і друга стіна. Ейр знала, що йти спиною вперед сходами під натиском смертельно небезпечного ворога зовсім не проста справа. Тому чемпіонів потрібно постаратися прикрити зверху. Лінія відступу не рівна. Той фланговий прорив ворога сплутав усі карти. Тепер у такому динамічному бою важко вирівняти захисників, що відступають. Вона й так уже з мовчазної згоди Калібрісто перекинула на правий фланг три десятки чемпіонів, щоби закрити дірку.

Боковим зором Ейр помітила, як з лівого боку стіни, на яку вона піднялася, піднялася вода. Потужний стовп із темної рідини вирував і випромінював дивний шум. Сильним потоком вода вдарила в лад ворогів, що нападали. Граваліонів. Вода, пролітаючи практично над головами чемпіонів, все ж таки не зачепила перший ряд монстрів. Бельдуван казав, що зможе виплеснути воду на ворога не дуже широким струменем, таким, щоб води вистачило на довше. Вузький потік води давав йому можливість зробити сильніший напір. Відразу кілька рядів граваліонів було збито з ніг. Ворожі війська втратили свою цілісність, сильно сповільнившись. Сприятливі умови для чемпіонів.

- Атака з кроком! - не розгубився Калібрісто, заволавши на все горло і перекрикуючи звуки битви.

Вся могутня маса чемпіонів в одну мить припинила відступ і в одному єдиному пориві розправилася з жалюгідною тонкою лінією граваліонів, що залишилися перед ними, навалившись на неї по всьому фронту.

- Назад прискорено! - нова команда генерала.

Усі чемпіони лівого флангу синхронно в ногу відступили швидким кроком, вигравши кілька дорогоцінних секунд для відходу. Вони вже заходили на східці. Ейр подивилася праворуч. Там війська, що відступають, ще не дісталися сходів.

- Рівняємо лад на стіні! - голосно скомандувала Ейр.

Чорні мундири помчали рознести її наказ. Якщо не вирівняти лінію зіткнення зараз, поки не пізно, то далі буде тільки гірше. Тим більше, на висоті утримувати стіну буде простіше, ніж чекати, поки підтягнеться правий фланг на рівній місцевості.

 Атака водоносу та тимчасове сум’яття ворога дали такий необхідний час чемпіонам, щоб ті швидко піднялися на другий рубіж оборони. Залізні драйтли вже зайняли місця в строю і зігнулися в бойових стійках, готові прийняти удар тварюк, що готові були на них накинутися.

Максуд йшов рубежем, він бачив, як водонос побіг уздовж стіни. До інших бочок. Маршал же наказував йому, щоб той відступив!

У цей момент з'явилися останні два тіні, що прорвалися в фортецю. Все ж два вороги, не один. Вони виявилися розумнішими за інших. Одна тінь кинулася вгору, збираючись вирізати весь тил. Інша спливала вниз, маючи намір підступно напасти на чемпіонів. Максуду необхідно було миттєво ухвалити рішення. І він його прийняв. Зверху Химерниці. Алхіміст. Жазель. Жінки та діти.

Максуд мчав без мечів. Він викинув їх, коли руками відривав череп тіньовику. Воїн підняв руки і два мечі влетіли йому в долоні. Максуд зістрибнув униз зі стіни і помчав через четвертий рубіж туди, де вже чув крики. Тінь дісталася до п'ятої стіни раніше. Будуть жертви. Лише кілька секунд знадобилися Максуду, щоб перегородити шлях тіньовику. Все завмерло. Тільки краплі дощу не хотіли зупинятися, хлюпаючи по калюжах. Воїн не бачив істоти, але знав, що вона стоїть просто перед ним. Важко битися з таким драйтлом, коли він не має тіла. Хоч на Другому Кроку це можливо.

Декілька білих куль злетіли в повітря і почали наближатися. Максуд посміхнувся. Химерниці завжди відрізнялися розумом та кмітливістю. Перед ним із темряви почав виникати тіньовик. Його контури чітко змальовувалися в білому світлі. Коріння різко спробувало обхопити Максуда. Воно потяглося з усіх боків. Сама ж істота раптово змінила своє місце розташування. Недостатньо різко. Максуд промчав повз нього, розрубуючи його мечем. Десятки відсіченого коріння впали, розчинившись у повітрі. Ще одна блискавична атака воїна. Істота безпорадно махала лапами, втрачаючи своє коріння. Потім, зрозумівши, що цей воїн якимось дивним чином може нанести шкод, тінь почала тікати. Політ вздовж стіни. Але Максуд наздогнав тварюку і розрубав майже навпіл. Відпустив мечі і пробився крізь коріння до черепа. Ще один ворог повалений.

Воїн швидко оглянув стіну. Трупи були розкидані і на ній, і під нею. Будівники. Їхні дружини. Їхні діти. Усередині останнього рубежу до стіни підбігали луксори. Ті, хто не брав участі у боях на першій лінії. Остання лінія. Вони чекатимуть наближення ворога тут і розпочнуть бій, коли інших варіантів не залишиться.