Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

Невидимий вибух. Війська супротивника хитнулися навіть на першій стіні. Більшість взагалі із неї впала. Ось тобі й прикриття. Максуд трохи посміхнувся. Поки що емоції залишалися з ним. Але на Першому Кроку він не суперник тим істотам, що мчали все вище та вище фортецею. Максуд зачекав секунду, доки перша стіна знову наповниться ворогами.

Другий вибух. Химерниці не піддавалися його невидимій силі удару. Вони пробігли повз нього і вже піднімалися на четверту стіну. Сандрін повільно відступала, задкуючи назад. Естель недалеко від неї, швидко йшла разом із будівельниками, що тягли артефакт. Дівчина не кинула їх, і крокувала з двома синіми мечами, що світилися темною ніччю, і запаленими очима. Сандрін махнула своїм мечем, що димівся серпанком, відбиваючись від когось невидимого.

Прийшов час.

Максуд зістрибнув зі стіни. Чорні тіні. Вони напали на Сандрін. Вони напали на Естель. Химерниці відбивалися, як могли. Сандрін, схоже, віддала контроль над своїм тілом тому богу, що був ув'язнений у її браслеті. Вона діяла дуже швидко, здійснюючи неймовірні випади та стрибки. Максуд пробивався крізь ніч. Максуд пробивався крізь дощ. Два його опущені і заведені трохи за спину мечі скреготіли об камінь.

- Світло! - крикнув він Сандрін.

Химерниця, моментально зрозумівши, що від неї вимагається, відстрибнула убік, і запустила у повітря білу кулю. Дві тіні біля неї миттю обросли корінням, нагадуючи більше якесь опудало, ніж риси людської постаті. Сірі, обвислі корені, що весь час ворушаться. Які росли знизу вгору. Максуд рвонувся до них. Не минуло й секунди, як він збив одного з кам'яної вулиці, просто врізавшись у нього плечем. Напав на іншого блискавично, розрубуючи коріння своїми мечами з неймовірною швидкістю. Істота завила, намагаючись відступити. Максуд відпустив мечі, що з дзвоном впали на кам'яну вулицю, і вп'явся в противника руками. З силою розвів руки в різні боки, відкидаючи коріння та оголюючи білий гладкий череп людської форми. Воїн схопився за нього і через секунду висмикнув із цієї істоти, вкритої корінням. Череп високо злетів у повітря, а сама істота почала завалюватися назад.

- Допоможи Естель. - сказав Максуд таким холодним тоном, що у Сандрін мурашки пробігли по спині.

Білі кулі засвітили ніч. Інші Химерниці, вчасно зрозумівши що до чого, прийшли на допомогу. Сині стріли полетіли у всі чорні місця, які здавалися Химерницям загрозливими.

Сандрін мимоволі здригнулася. Навіть, коли вона віддавала контроль своєму браслету, то не відчувала себе такою безпорадною і жалюгідною, як зараз. Фіолетова Химерниця побігла до Естель, що вже лежала на кам'яній вулиці разом із двома будівельниками біля свого артефакту. Тінь кинулася за Сандрін. Але була в мить перехоплена Максудом, що вступив у бій із майже невидимим ворогом. Сандрін озирнулася, і була вражена тим, як Максуд зміг так швидко дістатися до неї. Він ще мить тому стояв на добрий десяток кроків далі, ніж та тінь. Химерниця встигла кинути погляд на тіньовика, якого маршал убив першим. Чорне хвилясте скручене коріння почало зникати, оголюючи скелет. Білий обезголовлений скелет. Максуд схопився з самою ніччю. Він рубав у різні боки своїми мечами, але Сандрін здалося, що йому чогось не вистачає. Вона на ходу притягла до себе ту білу кулю, що висіла в повітрі над тим місцем, де на неї напав тіньовик. Коли ж драйтл почав матеріалізуватись, Максуд вже не дав йому шансів. Знову відпустив мечі, і знову вирвав череп. Сандрін у цей час опустилася над Естель. З рота у Химерниці йшла кров, коло неї темна калюжа. На тілі кілька страшних смертельних рваних ран, очі дивилися в одну точку. Але вона все ще була жива, хоч Сандрін і не чула її подиху. Але фіолетовоока не збиралася здаватися. Вона обволокла Химерницю зеленим серпанком з переливом, зупинивши практично всі процеси в її організмі. Сандрін застигла на мить. Адже раніше вона так не вміла поводитися із зеленим відгалуженням потоку! Напевно, та зелена жилка в очах посилювала її здібності. Фіолетова Химерниця почала заліковувати одну рану за іншою, збираючи воєдино внутрішні органи і страшні глибокі рани. Їй залишалося тільки сподіватися, що Максуд прикриє їй спину, адже зараз вона беззахисна.

Тим часом Максуд убив ще одну тварюку, що напала на нього. Катастрофічна помилка з їхнього боку. Можна було вже зрозуміти, що він сильніший. Тіньовики зіткнулися з небаченою раніше силою та програють їй свій бій. Їм слід було діяти хитріше. Розділитися, вбивати інших, просто увесь час уникаючи зустрічі з Максудом. Маршал розвернувся. У нього лишився лише один супротивник.

Внизу армія захисників продовжувала відступати. Люди, що не могли чинити опір натиску граваліонів, відступили за спини чемпіонів, намагаючись хоч якось допомогти залізним драйтлам у цьому смертельному бою з кровожерливими монстрами. Навіть Ейр покинула передню лінію. Вона подивилася на правий фланг. Туди, де раніше було здійснено ворожий прорив. Там вони втратили воїнів. Гарних воїнів. Наразі скелет, який вступив у бій по її наказу, і Азаніель утримували правий фланг разом із чемпіонами. Вони запобігли катастрофі. Але натиск ворога лише посилювався. З кожною секундою становище союзних військ ставало менш стійким.

- Людинини! Назад! - закричала Ейр і два чорних мундира розбіглася в різні боки.

Потрібно якнайшвидше відступити до сходів на другу стіну. Там лежать списи. Своїми мечами людям нізащо не дістати гравіонів. Навіть чемпіонам було важко з ними боротися, не те, що звичайній людині. Ейр бачила, як її люди відступають, перетинають рубіж, забігають сходами на стіну. Сабазадонка не поспішала відступати разом із ними. Вона подивилася наперед і знайшла поглядом Калібрісто. Той виявився трохи попереду лінії захисту чемпіонів. І тому відбивався практично наодинці від запеклих ударів чотирируких монстрів. Двоє людей за спинами залізних драйтлів з різних боків бігли один одному назустріч, розкидаючи синій сніг у повітрі. Вони запаслися серпанками. Ейр трохи раніше вирішила, що настав час їх використати. Вона ще раз подивилася на Калібрісто, оцінюючи ситуацію.