Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

На нижній стіні в правій її частині почався рух. Чемпіони та люди, що там знаходилися, помирали, падаючи у різні боки. Їх збивали зі стін або вбивали просто на місці. Дуже швидко пристойних розмірів ділянка оборони виявилася голою, без чемпіонів. І без інших видимих ​​воїнів. Голі стіни. Немов чорний вітер, що промчав по стіні подихом ночі, скидаючи і вбиваючи захисників фортеці. Максуд знав, у чому була справа.

- Ідуть. - сказала Амайанта, стрілою опускаючись з висоти.

Однак у її голосі не чути було невпевненості або стурбованості. Лише дрібна частка напруженості. Мабуть, вона добре знала можливості маршала. Максуд, все ще спостерігаючи за відступом своїх людей, повільно вийняв два сталеві мечі з-за спини. Розім'яв шию, підставляючи обличчя холодному нічному дощу. Краплі летіли й летіли вниз з самого неба, розбиваючись об сірий камінь, об чорні лати залізних драйтлів, об шолом Ейр, об незрозумілі згущення чорного повітря, що мчали угору рубежами.

Вогні спалахнули на стіні. Спочатку лише десятки вогнів. Химерниці. Вони пішли в атаку. Сині стріли та сині щити швидко змусили правий фланг оборони засвітитися, наче ринкова площа під час святкування. Химерниці швидко перемахували через стіну, заповнюючи перший рубіж. Але дехто затримувався, вистрілюючи в найближчих чемпіонів, у яких не було жодного захисту проти цих войовниць потоку. Максуд не шкодував, що відвів своїх Химерниць. Так, там, внизу, вони могли сильно допомогти, врятували б не одне життя чемпіонам. Але самі були б у смертельній невидимій небезпеці. Втрачати Химерниць Максуд не мав права.

Незабаром потік Химерниць через стіну почав сповільнюватись. Вони перестали відігравати собі місце на стіні. Вогні зупинилися. Маршал спостерігав за ходом бойових дій з висоти. І прекрасно бачив, що і як відбувалося на першому рубежі.

Луксори. Другий сюрприз, що маршал приготував ворогові. Двісті найкращих їхніх воїнів із мечами. Не у бойовій формі. Так вони принесуть більше користі. Адже всі луксори одягнені у спеціальні обладунки. У всіх спеціальні чорні щити та мечі. Для бою проти Химерниць. Йоші та алхіміст попрацювали над цими елементами. Тепер і в армії коаліції були війська, здатні протистояти Химерницям.

- Відступай. Ну, давай, відступай, Ейр. - крізь зуби процідив Максуд.

Він розумів, що той пролом уже не закрити. Незабаром ворог перебудується для розвитку успішної флангової атаки і запустить через пролом у захисних редутах своїх граваліонів. Якщо війська чемпіонів потраплять в оточення на першому рубежі, їх уже ніщо не врятує.

Маршал пошкодував, що ніхто з чорних мундирів не здогадався за ним пройти. Але, з іншого боку, вони вчинили правильно. Тепер головнокомандувач – Ейр. І її накази треба розносити на всі кінці армії.

На стіні і першому рубежі тим часом луксори вклинилися у ряди Химерниць. Їм вдалося не просто зупинити керуючих потоком, а й змусити тих відступати. Максуд був упевнений, що внизу тих ворожих Химерниць, які встигли першими спуститися зі стіни на перший рубіж, теж чекав гарячий прийом. Звір зі своїми родичами міг добре вправлятися з мечем. А якщо ж у них з’явилася можливість боротися з самими Химерницями практично на рівних, то її втрачати вони точно не збиралися. З секунди на секунду маршал чекав атаки граваліонів на першу стіну. Тоді луксорів зметуть. Маршал так зосередив увагу на правому фланзі оборони, що полегшено зітхнув, коли помітив, що майже всі воїни з першої стіни відступають назад. Ейр таки швидко зорієнтувалася у складній ситуації. Тільки от прикривати їхній відступ нікому. Усі Химерниці зараз перетинали третій рубіж. Двоє водоносів уже втекли за спину Максуду, голосно шльопаючи східцями. Маршал продовжував спостерігав за сутичкою луксорів та Химерниць. Ворог зазнав втрат. Величезні непоправні та зовсім несподівані втрати серед Химерниць. Різкий і лютий наступ луксорів застиг ворога зненацька. Звірі врубалися до лав Химерниць, позбавивши тих можливості використовувати свою перевагу ведення бою на відстані. Хоч у ближньому бою Відьми і дуже сильні, але втрати серед них неминучі. Тільки одна обставина змусила Максуд сумно зітхнути. Захоплені атакою на Відьом луксори діяли зовсім не злагоджено з рештою армії. Коли чемпіони відступали, луксори, захопившись боєм, продовжували знищувати Химерниць. За секунду їх уже взяли в оточення. Луксори продовжували напирати на Химерниць, намагаючись вбити якнайбільше цих людей, щоб виграти час і покращити позиції оборони, підняти шанси на спільну перемогу. Вони свідомо принесли себе в жертву. Максуд спостерігав, як останні з них були поглинені хвилею граваліонів, що навалилася зі стіни. Чотирирукі монстри швидко і безжально розправлялися з противниками. Луксори вклали свій внесок у сьогоднішню битву. Нехай і ціною власної смерті. Але вони змусили відступити Химерниць, проти яких захисники фортеці не мали шансів вистояти.

Над чемпіонами, що відступали, засвітився синій сніг, обсипаючись їм на голови і підсвічуючи поле бою.

- Молодець, дівчинка, молодець. Веди їх назад. - тихо промовляв Максуд.

Амайанта спостерігала за тим, що відбувалося внизу, дуже зосереджено. Її обличчя виглядало зосередженим. Ейр наказала розпорошувати синій серпанок. Вже настала відповідальна фаза бою. Все вірно. Не було сенсу ховати цю хитрість від ворога і надалі, коли на тебе накочують хвилі граваліонів. Серпанки для чемпіонів – ще один сюрприз ворогові. Максуд стиснув губи, розуміючи, що воду навряд чи вдасться використати на цьому етапі відступу. Але далі буде видно.

І тут він їх відчув.

Сандрін запалила очі і, створивши собі два силові мечі, стала в бойову стійку посеред третього рубежу, розвернувшись до Максуда спиною. Мабуть, вона також відчула їх. Декілька Химерниць, взявши приклад із Сандрін, запалили і свої очі, але продовжили бігти до стіни. Почулися перші крики. Максуд зрозумів, що чорні монстри дісталися будівельників, що пересували машини. Ще трохи і невидимі супротивники поглинуть третій рубіж разом з усіма Химерницями.