Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

Подивитися правді у вічі

У кожного з нас є такі аспекти, які ми хотіли б змінити, але вони невід’ємні від того, ким ми є. Допоки ми уникаємо чи заперечуємо їх, доти ми не можемо їх зрозуміти чи прийняти, і вони не можуть стати основою для змін.

Біологічні реалії

Ми всі народжуємося з унікальним темпераментом. Ваш темперамент може змушувати вас стискатися від гучного звуку й активних дій, або ж ви можете бути людиною, що потребує весь час перебувати в русі та в компанії. Може, вам легко даються зміни або ж вам потрібен час, щоби звикнути до нових ситуацій. Якщо вам потрібна тиша, аби продуктивно виконувати інтелектуальну роботу, то кафе як місце для праці може бути вдалим рішенням для ваших друзів, але не для вас. Якщо вам здається, що ви мали би спокійно не спати всю ніч, а ваше тіло ніколи не витримує довше, ніж до півночі, то, може, воно каже вам щось, до чого варто прислухатися. Не буває хорошого чи поганого темпераменту; є лише ваш темперамент. І саме з цього вам треба почати. Важливо прийняти свою біологічну реальність і пристосуватися до неї, а не прокрастинувати через неї.

Мозок кожної людини має свої сильні й слабкі сторони. Деякі функції даються легко, інші ідуть з боєм. Наприклад, Джейн може робити багато чого, та коли справа доходить до просторової уяви, вона належить до 0,03 % людей, яким це завдання дається найважче! Вона завжди сердилася на себе за те, що постійно губить шлях, а її труднощі в розумінні геометрії простору зіпсували їй шкільний атестат. Тому було спокусливо відкладати речі, які передбачають використання її найслабшої здібності, наприклад усі ремонтні проекти та завантаження багажника автомобіля, адже це так її засмучувало і змушувало почуватися дурною. Та коли ви приймаєте той факт, що ваш мозок слабше справляється з такими завданнями, тоді ви можете подбати про компенсацію. Тепер у Джейн є система GPS, вона користується MapQuest, перш ніж вирушити в дорогу, і просить людей давати їй детальні вказівки. На щастя, вона психоаналітик і рідко потребує знань з геометрії простору. Ви можете допомогти собі та своєму мозку, якщо звернете відповідну увагу на свої слабші зони, якщо поставитеся до себе зі співчуттям і розвиватиме свої слабші навички або ж якщо подбаєте про компенсацію чи допомогу.

Слабкі сторони нашого мозку можуть завести нас у халепу, якщо ми заперечуватимемо їх або ненавидітимемо себе за те, що вони в нас є. Але якщо їх прийняти, ми отримаємо важливі переваги. Ви можете працювати над поліпшенням цих сфер, зосереджуючи на них увагу й постійно практикуючись, тож з часом ваш мозок створить нові зв’язки — і слабкі зони стануть сильнішими.[175] Попри це в деяких випадках єдине, що ви можете зробити, — це компенсувати слабкість якоюсь зовнішньою допомогою. Тому, якщо ви приймете, що ваш мозок такий, який є, це допоможе вам жити без ненависті до самого себе і без жалю, що ви не є кимось іншим.

Емоційні реалії

Приймати себе повністю — означає знати свої емоції й гармонійно жити з ними усіма — хорошими, поганими і просто жахливими. Любов і захоплення, ненависть до інших і до себе, заздрість і вдячність, бажання і жалі — усе це частина спектра людських емоцій.

Якщо знати свої почуття, хай які вони, можна розвинути те, що автор Деніел Гоулман називає емоційним інтелектом — «здатністю розпізнавати власні почуття та почуття інших, мотивувати себе, керувати емоціями як у собі, так і у своїх стосунках».[176] Емоційний інтелект — це не начитаність чи обізнаність із фактами — це вміння розумітися на людях, починаючи з розуміння власних почуттів. Це важливо не лише для успіху в особистому житті; дослідження показали, що під час визначення успіху на кар’єрному шляху емоційний інтелект важливіший за традиційно вимірюваний IQ.[177]

Прокрастинація може викликати емоційні реакції, наприклад самокритику або огиду. Та як ми вже зауважили, вона також може допомагати уникати інших, більш неприємних, відчуттів. Коли ви витрачаєте багато часу та сил, уникаючи завдань і проектів, ви, мабуть, також уникаєте неприємних відчуттів, пов’язаних із цими завданнями. Наприклад, люди можуть відкладати на потім врегулювання податкових питань, бо в них виникають неприємні відчуття; а це може ставатися з багатьох причин: скажімо, вони не заробили за минулий рік вдосталь грошей або вони настільки неорганізовані, що не можуть знайти чогось необхідного, і ненавидітимуть самих себе, перекидаючи стоси паперів, або ж їм страшно зводити підрахунки. Відчуття тривоги, пов’язане з виконанням завдання, зазвичай свідчить про те, що задіяні й інші відчуття, які врешті-решт змушують вас уникати завдання.

Відчуття не повинні бути загадковими ворогами, що не дають вам отримати те, чого ви хочете. Коли до вас починають підбиратися сумнів, дискомфорт або тривога, які зазвичай призводять до прокрастинації, ви маєте можливість краще зрозуміти себе, більше дізнатися про власну прокрастинацію і вжити заходів, щоб почуватися краще.

Багато людей вважають, що відчуття дискомфорту — це хороша причина відкласти на потім. Однак рішення діяти лише тоді, коли вам комфортно, дуже обмежує. Це один із варіантів перфекціонізму — вважати, що для того, аби діяти, потрібно бути в найкращому емоційному стані. Якби всі, перед тим як взятися до дій, чекали, що їм стане комфортно, ніхто не ризикував би (існує якась тривога, пов’язана з невідомістю) і ніхто не вчився б (адже певний рівень тривоги мотивує до навчання, а от занадто сильна тривога йому заважає).

Навіть якщо вас переповнює тривога, пов’язана із завданням, заохочуємо вас не відкидати її, а звернути на неї прицільну увагу. Проаналізуйте свої відчуття; розглядайте їх зі співчутливим ставленням. Намагайтеся їх зрозуміти і намагайтеся діяти попри все, щоби тривога і прокрастинація більше не керували вашим життям. Психологи Джордж Ейферт та Джон Форсит помітили, що «клієнти витрачали стільки сил, намагаючись упоратися зі своїм хвилюванням, наче управління хвилюванням і було їхньою роботою».[178] Це стосується і багатьох прокрастинаторів, і якщо це про вас, то, може, вже час зробити центром вашого життя щось інше, ніж подолання прокрастинації.

Якщо ви дозволяєте собі відчувати, приймаєте ці відчуття, досліджуєте їх і намагаєтеся ними керувати, вони не повинні утримувати вас від виконання дій. Коли вас турбує необхідність взятися за завдання, якого ви боїтеся, спробуйте заспокоїтись. Для цього може знадобитися свідоме зусилля волі — глибоко дихати, запевнити себе, що насправді ви не стоїте перед суцільною катастрофою і руйнацією, і повернути собі більш збалансований стан розуму, щоби знову могти думати. Пам’ятайте, що сигнал із мозкового центру страху до тієї його частини, яка відповідає за мислення, передається миттєво, тоді як на зворотному шляху він значно повільніший, тож вам не