Агата Крісті - Таємнича пригода в Стайлзі

– Коли ви змінили свою думку?

– Коли виявив: що більше зусиль я докладаю, щоб очистити його, то більше він старається, аби його заарештували. Тоді, коли я дізнався, що Інґлторп не має стосунку до місіс Райкес і фактично це Джон Кавендіш цікавився нею, був уже цілком переконаний.

– Але чому?

– Усе просто. Якби це Інґлторп мав інтрижку з місіс Райкес, його мовчання було б цілком зрозумілим. Але, коли я виявив, що цілому селу відомо, що чарівна дружина фермера привабила Джона, мовчання Інґлторпа отримало зовсім інше пояснення. Було безглуздям удавати, що він боїться розголосу, оскільки жоден можливий скандал йому не припишуть. Така його поведінка змусила мене добряче помислити, і я помалу дійшов висновку, що Альфред Інґлторп хотів бути заарештованим. Eh bien! З тієї миті я прийняв аналогічне рішення: не дозволити заарештувати його.

– Зачекайте хвилину. Я не розумію, чому він хотів бути заарештованим?

– Тому що, mon ami, за законом вашої країни людина, один раз виправдана, ніколи не може бути засуджена знову за той же злочин. Ага! Геніальна ідея! Без сумніву, це людина методична. Розумієте, він знав, що в такій ситуації однозначно буде підозрюваним, тому задумав надзвичайно розумну ідею підготувати багато сфабрикованих доказів проти себе. Він хотів, щоб його заарештували. Тоді б він надав своє бездоганне алібі – і, опа, він у безпеці на все життя!

– Але я й досі не розумію, як він зміг довести своє алібі, але все-таки піти в аптеку?

Пуаро здивовано глянув на мене.

– Хіба це можливо? Мій бідолашний друже! Ви ще не збагнули, що це міс Говард ходила до аптеки?

– Міс Говард?

– Та звісно. Хто ще? Їй було найлегше. Її ріст чудово підходить, голос глибокий і схожий на чоловічий, ба більше, не забувайте: вона з Інґлторпом – родичі, між ними є певна схожість, особливо в ході та поставі. Це було дуже просто. Вони – розумна пара!

– Я не надто добре зрозумію, як саме вони втнули ту справу з бромідом, – зауважив я.

– Bon! [29] Відтворю це для вас настільки, наскільки можливо. Я схильний думати, що тут заправляла міс Говард. Пригадуєте, жінка якось зауважила, що її батько був лікарем? Можливо, вона готувала ліки для нього або запозичила ідею з однієї з багатьох книжок, які лежали повсюди, коли міс Синтія готувалася до іспиту. Хай там як, але їй було відомо, що додавання броміду до мікстури, яка містить стрихнін, спричинить його випадання в осад. Може, ідея прийшла до неї досить раптово. Місіс Інґлторп мала коробочку з таблетками броміду, які іноді приймала вночі. Що могло бути легшим, ніж розчинити один або більше цих порошків у великій пляшці ліків місіс Інґлторп, коли та прийшла з «Кутс»? Ризик практично нульовий. Трагедія станеться не раніше ніж за два тижні. Якщо навіть і побачать, як хтось із них торкався ліків, до того часу все забудуть. Міс Говард влаштовує сварку та їде з будинку. Проміжок часу та її відсутність знищать усі підозри. Так, це була розумна ідея! Якби вони більше нічого не зробили, можливо, їх злочин не викрили б. Але вони були незадоволені. Намагалися бути надто розумними – і це стало причиною їхньої невдачі.

Пуаро закурив свою крихітну сигарету, затримавши погляд на стелі.

– Вони домовилися кинути підозру на Джона Кавендіша, купивши стрихнін у сільській аптеці та розписавшись у журналі його підписом.

У понеділок місіс Інґлторп прийме останню дозу своїх ліків. Отож у понеділок, о шостій годині, Альфред Інґлторп влаштовує так, що його бачать багато людей у місці, дуже віддаленому від села. Міс Говард заздалегідь придумала неправдоподібну історію про нього й місіс Райкес, щоб потім пояснити його мовчання. О шостій годині міс Говард, переодягнена як Альфред Інґлторп, заходить в аптеку зі своєю історією про собаку, отримує стрихнін і ставить підпис Альфреда Інґлторпа Джоновим почерком, який перед тим уважно вивчила.

Але це не спрацює, якщо Джон теж зможе підтвердити алібі, тому вона пише йому анонімну записку – усе ще копіюючи його почерк, – яка приводить його у віддалене місце, де навряд чи його побачать.

Поки все йде добре. Міс Говард їде до Міддлінґема. Альфред Інґлторп повертається в Стайлз. У будь-якому разі ніщо не може його скомпрометувати, оскільки стрихнін, який отримала міс Говард, зрештою, потрібен лише як привід, щоб кинути підозру на Джона Кавендіша.

А тоді трапляється перешкода. Того вечора місіс Інґлторп не приймає свої ліки. Пошкоджений дзвінок, відсутність Синтії, влаштована Інґлторпом через свою дружину, – усе даремно. І тоді він дає промах.

Місіс Інґлторп вийшла, і він вирішує написати своїй спільниці, яка, на його острах, може панікувати через провал їхнього плану. Імовірно, місіс Інґлторп повернулася швидше, ніж він очікував. Упійманий на гарячому й дещо схвильований, чоловік поспішно зачиняє й замикає свій письмовий стіл. Він боїться, що, залишившись у кімнаті, буде змушений відімкнути його знову і місіс Інґлторп може мигцем побачити листа до того, як він його вихопить. Тому Інґлторп виходить і прогулюється в лісі, не подумавши, що дружина може відімкнути стіл і виявити компрометувальний документ.

Але саме так, як ми знаємо, і трапилося. Місіс Інґлторп читає лист і усвідомлює підступність чоловіка й Івлін Говард, хоча, на жаль, речення про бромід не застерігає її. Вона розуміє, що в небезпеці, але не відає, у чому та криється. Вона вирішує не казати нічого чоловікові, але пише адвокату з проханням прийти завтра й вирішує негайно знищити щойно складений заповіт. Вона зберігає фатальний лист.

– То саме щоб знайти той лист, її чоловік виламує замок бювара?

– Так, і через величезний ризик, на який пішов, зрозуміло, що він чудово усвідомлював його важливість. За винятком того листа, не було нічого, що могло поєднати його зі злочином.

– Є лише одна річ, яку я не можу зрозуміти: чому він не знищив його відразу, як отримав?

– Тому що не насмілився ризикнути ще більше – тримати його в себе.

– Не розумію.

– Погляньте на це з його точки зору. Я виявив, що було лише п’ять коротких хвилин, у які він міг забрати його, – п’ять хвилин перед нашим прибуттям на місце злочину, бо до того часу Енні замітала сходи й побачила б, хто йшов у праве крило. Уявіть собі! Інґлторп заходить у кімнату, відімкнувши двері за допомогою одного з ключів від інших дверей – вони всі досить схожі. Він поспішає до бювара – той замкнений, і ключів ніде не видно. Для нього це жахливий удар, бо