Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Фред Джонсон».

Голден натиснув на паузу.

— Здається, десь я вже бачив його. Пошукай, будь ласка, в нашій базі даних.

Наомі не взялася виконувати наказ — просто ошелешено

витріщилася на Голдена.

— Що таке?

— Це ж Фредерік Джонсон, — сказала Наомі.

— Так. І?

— Полковник Фредерік Лусіус Джонсон.

— Боже милий... — лише й спромігся вимовити Голден.

Людину на екрані колись вважали найславетнішим офіцером

флоту ООН, а потім — найганебнішим його провалом. Для

поясан він був землянським шерифом Ноттінгема, який

перетворився на Робіна Гуда. Для землян — опальним колишнім

героєм.

Слава Фреда Джонсона почала ширитися після того, як він

захопив у полон кількох поясанських піратів у черговий період

напруження між Землею та Марсом — такі періоди виникали

і згасали раз на кілька десятиліть. Щойно дві суперсили

починали бряжчати зброєю одна перед одною, рівень

злочинності у Поясі зростав. За два роки полковник — тоді ще

капітан — Джонсон, маючи у підпорядкуванні тільки три

торпедні фрегати, знищив десяток піратських кораблів і дві

великі бази. Коли Коаліція нарешті припинила міжусобиці, рівень піратства у Поясі уже знизився, а про Фреда Джонсона

говорили всі. Його підвищили і призначили командувати

космопіхотним батальйоном, який виконував поліційні функції

у Поясі. Там він і продовжив відмінну службу.

Аж до станції Андерсон.

Більшість людей, зокрема більшість поясан, навряд чи

змогла б знайти на мапі станцію Андерсон — крихітний

логістичний центр майже на протилежному від Церери боці

Поясу. Станція була важливою лише тим, що розподіляла воду

та повітря для поясан одного з найнезаселеніших регіонів

космосу. Менше мільйона людей отримували повітря

з Андерсона.

Ґустав

Марконі,

бюрократ-кар’єрист,

якого

Коаліція

призначила адміністратором, вирішив баланс станції поліпшити

й увів тривідсотковий збір на всі вантажі, що проходили через

неї. Менше п’яти відсотків поясан із тих, хто купував повітря

у станції Андерсон, жили в нуль, а отже, менш ніж п’ятдесятьом

тисячам людей довелося б щомісяця один день обходитися без

повітря. Лише у незначної частки з цих п’ятдесяти тисяч

вентиляційна система не мала запасу, що дав би змогу

компенсувати цю невелику нестачу. А з них — лише незначна

частка вважала озброєне повстання способом розв’язати

проблему.

Таким чином, із майже мільйона постраждалих тільки 170

озброєних поясан удерлися на станцію, взяли її під контроль

і викинули Марконі у відкритий космос. Вони вимагали, аби

уряд гарантував, що не буде ніяких додаткових зборів до ціни на

воду та повітря, котрі проходили через цю станцію.

Коаліція вислала полковника Джонсона.

У ході «Різанини на станції Андерсон» поясани залишили

камери спостереження увімкненими, передаючи всій Сонячній

системі зображення того, що там відбувалося. Усе людство

спостерігало за тривалою та кривавою битвою: космопіхотинці

Коаліції займали коридор за коридором, убиваючи людей, які

не мали чого втрачати й не бачили причини здаватися. Коаліція

перемогла — у цьому ніхто не сумнівався — але вбивства

у прямому ефірі продовжувалися три дні. Найбільше всім

запам’яталося зображення не самої битви, а останні кадри

трансляції перед тим, як її вимкнули: командний центр станції

завалено трупами поясан, які перетворили її на останній редут

оборони, а полковник Джонсон стоїть посеред приміщення та

оглядає все навколо порожнім поглядом, безсило звісивши

руки.

Коаліція

намагалася

замовчати

відставку

полковника

Джонсона, проте він був занадто помітною особистістю.

Відеозапис бою кілька тижнів тримався в топі мережі, й витіснило його тільки публічне звернення самого полковника

Джонсона: він просив вибачення за влаштовану різанину

і висловився, що нинішні відносини між Поясом та внутрішніми

планетами нестабільні, а з часом спричинять іще більшу