Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Але ж не вбив. - Нітріл задоволено усміхнулася. Арагол зовсім здивувався.

 - Я знаю, що Скаїр керував твоєю волею, тому що ти після перемоги наді мною відмовлявся виконувати деякі його накази. А на початку навіть віддавав усього себе, щоб допомогти постраждалим від тієї війни. Скаїр одягнув на тебе короткий повідець, але в той момент, коли ти побачив моє нове втілення, торкнувся його, магія демона ослабла на мить і ти зміг повернути собі розум. Ти хочеш викупити провину за створені тобою звірства. Ти розумієш, що чинив неправильно і я даю тобі шанс виправитися. - Приклала жінка руку до грудей. Дракон трохи нахилилася вперед до демона, осяявши його обличчя яскравим світлом.

- І що ж ви пропонуєте мені зробити, заради викупу провини?

 - Звичайно ж, зізнатися у скоєному! – Засміялася Нітрил. – Але маю тебе попередити, що в тебе є всього два шляхи. Перший - це повернутися в замок та прийняти свою подальшу долю. А другий – ризикнути та все виправити. Вибір залишається лише за тобою.

- А та, інша Ви, яка живе зараз, знатиме про цю розмову?

 - Мій любий Арагол, я - це і є я, і ніякої іншої бути не може. Коли настане час, цей спогад спливе в моїй пам'яті. Але це станеться лише після того, як ти зробиш вибір. Ти маєш час подумати, але врахуй - його не так багато. Ти зрозумієш, коли твій час скінчиться. Прощавай.

Видіння розчинилося. Арагол вкотре розплющив очі. Над ним знову було знайоме небо, знайомі замкові мури. «Вибір за мною, кажете? І де гарантія, що після каяття ви мене не вб'єте? Хоча… мене в будь-якому разі вб'ють.»

 - Пані Нітріл! Це не вибір мого подальшого шляху, а вибір, де мені більше хочеться померти! Від ваших рук, швидкою смертю, або болісною від лап Скаїра, ха-ха-ха-ха! Я думаю – вибір зрозумілий! – Розреготався Арагол, продовжуючи лежати на землі.