Іванна Желізна - Подарована Асмодею, Іванна Желізна

— Ліліт винила мене у смерті сина. А коли я озвучив, що більше не хочу мати дітей, бо другий раз подібне не винесу, мені здалося, що вона ще більше мене зненавиділа. 

У день смерті Люка, померли й наші почуття. Хай на папері ми досі подружжям, якого боїться пів країни, у стінах одного будинку ми були чужими людьми, яких окрім спільної влади нічого не поєднувало. З цього і почалися взаємні зради, короткі інтрижки та вічний холод. 

— Чому ви досі разом, якщо більше не кохаєте один одного? 

— Бо нам так зручно, маленька. Ми тримаємо один одного на короткому повідцю, використовуючи у власних цілях. — Хай це цинічно звучить, я хочу, щоб Нора розуміла філософію світу, в якому я живу. 

— Ви так ніколи не зможете бути щасливими.

— У світі, де панують гроші й влада, щастя не потрібне. 

— Хай так. Тоді дайте відповідь на одне запитання, — я киваю Норі, щоб вона говорила. — Якщо щастя полягає у грошах та владі, то чому минулої зустрічі ви обрали можливість переродитися і жити звичайним життям, а не своє теперішнє?

І я замовкаю, тоді як Нора криво посміхається. Це дівча далеко не дурне і воно розуміє, що питає. Та тільки я не знаю, що їй відповісти. 

— Знаєш, маленька, я не звик вести сердечні бесіди. Можна сказати, що ти перша, кому я двічі поспіль розповідаю про своє життя. Тому не став мені питання, на які не готовий дати відповідь. 

— Або ви боїтеся її дати, усвідомлюючи її масштаб. 

Нора дивиться мені у вічі, вперше не опускаючи погляду. Та тільки я не налаштований на це. 

— На сьогодні доста смілих заяв. 

Згадка про минуле мене добряче сколихнула. Я зрозумів, що забагато бовкнув Норі, яка зараз намагається маніпуляціями щось вивідати. А тому вирішую, що зустріч варто завершувати. Вона все одно пройшла не так, як я планував. Спочатку поява Тайпана мене розлютила, зараз же душевна розмова вибила з колії. Мені потрібно провітрити голову, щоб вигнати нав’язливі думки. 

Та варто мені встати з крісла й піти в сторону дверей, як відчуваю, як тоненькі пальчики чіпляються за мій піджак. Я дивуюся цьому і спантеличено повертаюся до Нори, яка мовчки піддається уперед, щоб міцно мене обійняти.