Лі Бардуго - Королівство шахраїв

— Відпочинь, — сказав.

— Куди ти йдеш?

— У мене є справи неподалік від силосів, і хочу подивитися, яку інформацію вдасться назбирати. — Хлопець відпустив ціпок, притуливши його до одного з рулонів.

— Не візьмеш його?

— Занадто підозріло, особливо якщо Ван Ек залучив до справи міську варту. Відпочинь, — повторив він. — Тут ти будеш у безпеці.

Інеж заплющила очі. Щодо цього вона могла йому довіряти.

Коли Каз розбудив її, сонце вже сідало, укриваючи позолотою віддалену вежу Гхезена. Вони вийшли з пакгауза, замкнули за собою двері та приєдналися до робітників, що поверталися на ніч додому. Потім рушили на південний схід, уникаючи найзалюдненіших частин Бочки, де, поза всіма сумнівами, нишпорила міська варта, і попрямували до житлових районів. У якомусь вузькому каналі вони сіли в невеличкий човник і спрямували його вздовж Ґраф-каналу до імли, що огортала Острів Чорного Серпанку.

Інеж відчувала, як зростає збудження, поки вони прокладали собі шлях між мавзолеями до центру острова. «Нехай із ними все буде гаразд, — молилася вона. — Нехай із ними все буде гаразд». Нарешті дівчина помітила мерехтіння тьмяного світла й почула невиразне бурмотіння голосів. Вона зірвалася й побігла, не зважаючи на кашкет, що впав із голови на порослу лозами землю. Рвучко відчинила двері до гробниці.

П’ятеро людей усередині підвелися, здійнявши зброю й кулаки, тож Інеж різко загальмувала.

Ніна скрикнула:

— Інеж!

Вона перелетіла кімнату і стисла Мару в міцних обіймах. А потім ураз усі опинилися довкола, обіймали її, плескали по спині. Ніна її не відпускала. Джаспер обійняв обох дівчат і радісно вигукнув: «Мара повернулася!», — а Матаяс стояв позаду, як завжди офіційний, проте з усмішкою на обличчі. Інеж перевела погляд із шуанського хлопчика, що сидів у центрі гробниці, на ідентичного шуанського хлопчика, що зависнув перед нею.

— Вілане? — сказала вона тому, що був ближче.

Він розплився в усмішці, проте та сповзла набік, коли малий озвався:

— Вибач за мого батька.

Інеж пригорнула його до себе й прошепотіла:

— Ми — не наші батьки.

Каз гупнув ціпком по кам’яній підлозі. Він стояв у дверях гробниці.

— Якщо всі вже закінчили обійматися, на нас чекає робота.

— Постривай, — вигукнув Джаспер, так і не відпускаючи від себе Інеж. — Ми не говоритимемо про роботу, поки не зрозуміємо, що це за штуки були в Клепці.

— Які штуки? — запитала Інеж.

— Ти не помітила, як половина Клепки злетіла в повітря?

— Ми бачили, як вибухнула бомба в «Білій троянді», — відповіла Інеж, — а потім чули ще один вибух.

— У «Кузні», — пояснила Ніна.

— А потім, — вела далі Інеж, — ми побігли.

Джаспер кивнув із розумним виглядом.

— Це була ваша найбільша помилка. Якби ви там застрягли, вас міг мало не вбити шуанський хлопака з крилами.

— Їх було двійко, — виправив його Вілан.

Інеж насупилася.

— Двійко крил?

— Двійко хлопаків.

— З крилами? — випитувала Мара. — Як у птахів?

Ніна потягла її до захаращеного столу, де лежала розгорнута карта Кеттердама.

— Ні, радше яку метелика, у смертоносного механічного метелика. Ти голодна? У нас є шоколадне печиво.

— Ой, справді, — згадав Джаспер. — Вона отримає таємний запас печива.

Ніна посадила Інеж на стілець і плюхнула на стіл перед нею бляшанку.

— Їж, — наказала вона. — Там було двійко шуанців з крилами, а ще чоловік і жінка, які були... незвичайні.

— Нінина сила на них не діяла, — повідомив Вілан.

— Гм-м-м, — ухильно відповіла Серцетлумачниця, витончено кусаючи краєчок печива. Інеж ніколи не бачила, щоби Ніна хоч щось кусала витончено. Вочевидь, її апетит не повернувся, і Мара замислилася, чи річ тільки в цьому.

Матаяс приєднався до них за столом.

— Шуанка, з якою ми стикнулися, була сильнішою за мене, Джаспера й Вілана, разом узятих.

— Ти правильно почула, — запевнив Джаспер, — сильніша за Вілана.

— Я виконував свою частину роботи, — заперечив молодший Ван Ек.

— Однозначно виконував, крамарику. Що то було таке фіолетове?

— Дещо новеньке, над чим я тепер працюю. Воно базується на равканському винаході з назвою лумія; полум’я майже неможливо загасити, але я змінив склад, і тепер воно палає значно гарячіше.

— Нам пощастило, що ти був там, — зауважив Матаяс і легенько вклонився, від чого Вілан набув задоволеного й надзвичайно схвильованого вигляду. — Ті створіння були майже несприйнятливі до куль.

— Майже, — похмуро повторила Ніна. — Вони мали сіті. Вони шукали гришників, щоб уполювати й захопити їх.

Каз притулився плечем до стіни.

— Вони були під дією парем?

Дівчина похитала головою.

— Ні. Не думаю, що вони були Гришами. Вони не демонстрували ніякої сили й не зцілювали свої рани. Здавалося, що в них під шкірою якісь металеві пластинки.

Вона швидко сказала щось Кувею шуанською.

Кувей застогнав:

— Кхерґууд.

Усі тупо витріщилися на нього. Хлопець зітхнув і пояснив:

— Коли мій батько винайшов парем, уряд тестував її на Творцях.

Джаспер схилив голову набік.

— Річ у мені чи твоя керчинська покращилася?

— З моєю керчинською все гаразд. Ви всі занадто швидко розмовляєте.

— Га-а-ра-азд, — протягнув Джаспер. — Чому твої любі шуанські друзі тестували парем на Творцях? — Він недбало розвалився на стільці, поклавши руки на револьвери, проте Інеж не надто довіряла його розслабленій позі.

— Вони утримують у полоні ще кількох Творців, — повідомив Кувей.

— Їх найлегше полонити, — втрутився Матаяс, не зважаючи на похмурий Нінин вираз обличчя. — Ще нещодавно вони були мало натреновані в боротьбі, а без парем їхня сила не дуже підходить для бійки.

— Наші лідери хочуть провести більше експериментів, — вів далі Кувей. — Але вони не знають, скільки гришників зможуть знайти...

— Може б, вони менше вбивали? — запропонувала вихід Ніна.

Кувей кивнув, проґавивши чи проігнорувавши сарказму її голосі.

— Так. Вони мають кількох гришників, та вживання парем вкорочує Гришам віку. Тому наші лідери залучили лікарів, щоб ті працювали з Творцями, уже хворими від парем. Вони планують створити новий вид солдата, Кхерґууд. Не знаю, чи їм це вдалося.

— Гадаю, я можу відповісти на це питання великим жирним «ТАК», — озвався Джаспер.

— Спеціально скроєні солдати, — задумливо промовила Ніна. — До війни