Теодор Драйзер - Фінансист, Теодор Драйзер

Годину тому, коли Ейлін перевдягалася, він не сходив їй з думки. Вона і туалет вибирала передусім для нього. Дівчина не могла забути тих хвилин, коли він дивився на неї допитливим, ласкавим поглядом. Одного разу він похвалив її руки. Сьогодні він сказав, що вона «чарівна», і вона подумала, як радісно їй буде справити на нього ввечері ще більше враження, показати йому, яка вона гарна насправді.

Час від восьмої до дев’ятої вечора Ейлін провела перед дзеркалом, розмірковуючи про те, що їй вдягнути. І лише на початку десятої була, нарешті, повністю готова. Її шафа для одягу — доволі різноманітна і містка — мала два високих дзеркала, третє було вправлене у двері вбиральні. Ейлін стояла перед цим дзеркалом, дивилася на свої оголені руки і плечі, на свою струнку фігуру, задумливо розглядала то ямочку на лівому плечі, то підв’язки зі срібними застібками у формі сердечок, на яких вона сьогодні зупинила свій вибір. Корсет спочатку не вдавалося затягти туго, і Ейлін сердилась на свою покоївку Кетлін Келлі. Потім всю її увагу поглинула зачіска, і вона чимало перебрала варіантів, перш ніж вирішила остаточно, як укласти волосся. Ейлін підвела брови, злегка збила волосся — нехай лежить вільно і відтіняє лоба. Манікюрними ножицями нарізала кружечки із чорного пластиру і стала приліплювати їх на щоки. Нарешті був знайдений потрібний розмір мушки і відповідне місце. Вона повертала голову з боку на бік, оцінюючи загальний ефект від зачіски, підведених брів, плечей з ямочками і мушки. О, якби зараз її побачив якийсь чоловік! Але хто? Ця думка, немов перелякана мишка, спритно прошмигнула в нірку. Попри всю рішучість свого характеру, Ейлін боялася думки про отого єдиного, про майбутнього чоловіка.

Потім вона зайнялася вибором сукні. Кетлін розклала перед нею цілих п’ять; Ейлін лише недавно пізнала радість і гордість, що давали ці речі, і з дозволу батька і матері вся віддалася нарядам. Вона довго оглядала золотаво-жовту шовкову сукню з бретелями з кремових мережив і розшитим шлейфом, що таємничо виблискував, але відклала її набік. Потім почала із задоволенням розглядати шовкову сукню в білу і чорну смужку, що, зливаючись, створювали чарівний сірий тон. Але якою великою не була спокуса, все ж, зрештою, вона відмовилася і від неї. Серед розкладених перед нею туалетів була сукня каштанового кольору з ліфом і оборками з білого шовку, тоді ще одна з розкішного кремового атласу і, нарешті, чорна з блискітками, на якій Ейлін і зупинила свій вибір. Правда, спочатку вона ще приміряла кремову атласну, гадаючи, що навряд чи знайде щось більш відповідне. Але виявилося, що її підведені брови і мушка не гармоніюють з нею. Тоді вона вдягла чорну шовкову з сріблясто-червоною лускою, і — о радість! — вона відразу ж розвіяла всі сумніви. Сріблястий тюль, що кокетливо відтіняв стегна, відразу полонив її. Тюлеве оздоблення тоді лише починало входити в моду; ще не визнане більш консервативними чепурухами, воно захоплювало Ейлін. Її тіло затремтіло від шелесту цього чорного вбрання, вона підвелася й злегка закинула голову; плаття на ній сиділо чудово. А коли Кетлін, на її вимогу, ще тугіше затягнула корсет, вона підняла шлейф, перекинула його через руку і знову оглянула себе в дзеркалі. Чогось все-таки бракувало. Ну, звичайно! Треба чимось прикрасити шию. Червоні корали? Вони виглядали занадто просто. Нитку перлів? Теж не підходить. У неї було ще намисто з мініатюрних камей у срібній оправі, — подарунок матері, — і діамантове кольє, що, власне, належало місіс Батлер, та ні те, ні інше не пасувало до її туалету. Нарешті вона згадала про своє намисто з темного бурштину, яке ніколи їй особливо не подобалося, і — ах, як же до ладу воно прийшлося! Яким ніжним, гладеньким і білим здавалося її підборіддя на цьому тлі! Вона вдоволено провела рукою по шиї, веліла подати собі чорну мереживну мантилью і вдягла довгий плащ з чорного шовку на червоній підкладці — туалет був завершений.

Бальна зала до її приходу була вже переповнена. Молоді люди і дівчата, яких там побачила Ейлін, здалися їй досить цікавими; її одразу ж обступили шанувальники. Найбільш заповзятливі і сміливі з цих молодиків одразу відчули, що в цій дівчині таїться якийсь пристрасний заклик, нестримна радість існування. Вони оточили її, як голодні мухи, що злітаються на мед.

Але коли її список кавалерів почав швидко заповнюватися, у неї промайнула думка, що скоро не залишиться жодного танцю для містера Ковпервуда, якщо він забажає потанцювати з нею.

Ковпервуд, зустрічаючи останніх гостей, розмірковував про те, яка тонка і складна штука — взаємини статей. Він не був упевнений, що цими взаєминами управляє якийсь закон. У порівнянні з Ейлін Батлер його дружина здавалася безбарвною і явно немолодою, а коли він сам стане на десять років старшим, вона буде вже зовсім стара.

— О, так, Елсвортові дуже вдалися ці два будинки, він навіть перевершив наші очікування! — говорив Ковпервуд молодому банкірові Генрі Хейл-Сендерсону. — Щоправда, його завдання полегшувала можливість поєднати їх між собою, але з моїм йому довелося, звісно, важче, адже він більш скромних розмірів. Батьківський просторіший. Я вже й так кажу, що Елсворт поселив мене в прибудові!

Старий Ковпервуд з приятелями пішов до їдальні свого чудового будинку, радіючи можливості сховатися від натовпу гостей. Френку довелося замінити його, та він і сам цього хотів. Тепер йому, можливо, вдасться потанцювати з Ейлін. Дружина не дуже охоча до танців, але треба буде хоч раз запросити і її. Он там йому посміхається місіс Сенека Девіс — і Ейлін теж. Яка ж вона з біса гарна! Що за дівчина…

— Мабуть, всі ваші танці вже розписані? Дозвольте подивитися? — Френк зупинився перед нею, і вона простягнула йому крихітну книжечку з блакитним обрізом і золотою монограмою. У залі заграв оркестр. Скоро почнуться танці. Уздовж стін і за пальмами вже були розставлені легкі золочені стільці.

Френк подивився їй в очі — в ці схвильовані, захоплені і спраглі життя очі.

— Та у вас вже все заповнено! Дайте поглянути. Дев’ятий, десятий, одинадцятий. Що ж, мабуть, вистачить. Навряд чи мені вдасться багато танцювати. Але ж приємно мати такий успіх!

— Я не зовсім впевнена щодо третього танцю. Мені здається, я щось наплутала. Якщо хочете, я можу залишити його для