Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Навіщо ж зараз, коли я ще не визначилася з вибором?! - Я округлила очі так, щоб зовсім стати схожою на непрохідну дурепу. У таких завжди все виходить, може і в мене вийде.
- Мені здається, що ти вже з усім визначилася, - йдучи на противагу своєму солоденькому голосу і нудотній усмішці, дядько боляче стиснув мій лікоть, - інакше чому ти стільки часу проводила з ...
- Ой, ну і Ви туди ж, - мені було ніяково, але з образу дурепи цього вечора виходити не можна було, - я навіть йому не давала згоди ні на що. До того ж він ні про що і не питав.
- Він і не повинен питати, Гаспар погодився, ще коли став одним з трьох, - прошипів чоловік.
- Тихіше, тихіше, - я криво посміхнулася, спостерігаючи за тим, як об'єкт наших пересудів наближався в нашу сторону, - а то він Вас почує...
Після моїх слів дядько немов змінився. Відразу змінився в обличчі й став красивіше різдвяної ялинки. Мабуть, йому дуже потрібно було присвоїти мене заміж саме за нього. Цікаво, скільки той йому наобіцяв?
- Мені потрібно до вбиральні, - посміхнувшись спробувала непомітно вирвати лікоть з його хватки як раз в той момент, коли Гаспар підійшов до нас впритул, - ви поки поспілкуйтеся. Сподіваюся, що у вас знайдуться спільні теми для обговорення.
Я прекрасно розуміла, що Гаспар йшов до мене, а в підсумку я залишила його з дядьком. Нічого, у них з'явився шанс обговорити тепер уже всі деталі угоди, якій... не судилося здійснитися.
Насправді мені не потрібно було йти в дамську кімнату. Мені потрібно було підготуватися, щоб здійснити задумане. Сьогодні я планувала стати для Гаспара дуже підступною і поганою дівчинкою. Бо нічого мене дратувати!
Я потайки пробралася в кімнату, яка розташовувалася поряд з моєю і за моїм задумом повинна була стати місцем праведної помсти.
Підійшовши до тумби біля ліжка, я дістала все, що мені могло знадобитися. Як і те, що мені знадобиться навряд чи, але якщо випаде шанс, то цим просто гріх не скористатися.
Мені дуже пощастило, що при переїзді мене розташували практично в безлюдній частині будинку, де були порожні кімнати. Багато хто бував тут настільки рідко, що гості й поготів не зрозуміли б каверзи, якби вони були не в моїй кімнаті, а, скажімо, в сусідній. Саме на це я і розраховувала, коли запрошу Гаспара до себе. Нехай для нього буде приємною несподіванкою, що йому навіть не доведеться намагатися для того, щоб перевірити товар на цілісність. Я вже передчувала його реакцію, уявляла, що скажу і що зроблю, як буду кидати йому пил в очі, а потім жорстко обламаю. Так що він від мене як від вогню бігти буде.
Переконавшись, що все було на місці й все було готово, я обережно вийшла з кімнати. Сюрпризи мені були ні до чого, тому діяти потрібно було вкрай акуратно і напевно.
Коли я повернулася до вітальні, де розташовувалися всі гості, то так і застала дядечка в присутності Гаспара. Родич явно нервував, а ось не мій майбутній чоловік був на диво спокійний. А дарма, знав би він, що я для нього приготувала ...
- Не нудьгували без мене? - Я підбігла і з натхненням вчепилася йому в руку, - мені так не терпілося тебе побачити.Я дуже рада, що у тебе вийшло прийти, - я довірливим поглядом дивилася в його очі. Відігравала роль по повній, - якщо чесно, то я чекаю, що ти врятуєш мене від всіх цих ... Інших кандидатів. Як вони не розуміють ще, що їм нічого не світить. - Говорячи це, я хотіла змусити Гаспара повірити у свою винятковість. Чим самовпевненіше він буде себе відчувати, тим менше шансів, що він запідозрить щось недобре.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш», після закриття браузера.
