Василь Арсенович Чумак - Україна і Крим: спільність історичної долі, Василь Арсенович Чумак

Из «Записки графов: Остермана и Безбородки об условиях для заключения мира с Турциею и о политике России по отношению к европейским державам, читаная в Совете 16-го декабря 1788 года.»

...Тут разумеется точное утверждение прежних трактатов и конвенций, начиная с Кайнарджийского, також беспрекословное владение Крыма, Тамана и Кубанской стороны по реку сего имени. Вторая часть мирного договора долженствует заключать в себе статьи, касающиеся до удовлетворения за нанесенное оскорбление и награждение убытков, с войною сопряженных. ...В последней войне нашей, славной и победоносной, с Турками, положение внутреннее и внешнее было причиною, что мы умеренными удовольствовалися приобретениями. Желательно было бы, чтоб Очаков прежде открытия негоциации (переговоров — В. Ч.) достался в наши руки; ибо мы тогда могли бы настоять всемерно, дабы уступка сея крепости с ея уездом и положение границ по реку Днестр выговорены были в замену убытков наших и в цену возвращения части Молдавии, армиею Украинской занятой.

...Император (австрийский — В. Ч.), ведя свои дела подлинно неудачно и большим его силам не соразмерно, приносил нам однако ж пользу, что держал всю визирскую армию против себя. В будущем году все силы Турецкие уже противу нас одних обратятся. Во-вторых, для сего нужно написать обоим фельдмаршалам, изъясняя настоящее положение наше и требуя от них подробного объяснения, что каждый из них под начальством своим имеет, достаточно ли, по их мнению, того на отпор и поражение неприятеля, всем ли снабдены или же нужно им пособие и какое именно? В-третьих, потребовать от них плана, по которому полагают они употреблять силы, им вверенные, противу неприятеля. В-четвертых, Принять во уважение настоящее расположение армии Украинской, дабы она в случае особенного мира императорского, при общении со стороны визиря всей его армии, не была притеснена: а притом и с Венским двором изъяснится, что если Хотин не может одержан быть императором, то не удобнее ли его остановить на нашу стражу, дабы Турки, по возвращению им сея крепости, не воспользовались тем к притеснению армии нашей...

Подлинная записка, переписанная рукою писаря и исправленная графом Безбородкою, приложена к протоколам Совета, хранящимся в Архиве Государственного Совета. В издании: «Архив Государственного Совета» (С.-Петербург, 1869, Т. 1, ч. 1 столб. 641–649) она напечатана с «Проектом договора вечного мира и дружбы между империею Всероссийскою и Портою Оттоманскою», столб. 650–653; Григорович Н. Канцлер князь Александр Андреевич Безбородко в связи с событиями его времени. Т. П. 1788–1789 гг. — Спб, 1881. — С. 520–525.

Опис розселення запорозьких козаків (Війська вірних козаків) за особливою грамотою імператорською в 1792 р., відтворений російським істориком В. Х. Кандаракі.

Запорожские казаки в 1792 г. по особой грамоте как бы в вознаграждение за отнятые у них земли, по инструкции данной им были установлены следующие границы на поселение: от Азовского моря по р. Кагалину на урочище Холутское и на устье балки Терновой, впадающей в реку Маниг, а оною до устья р. Ягорлыка и по Ягорлыку редутами Летницкою, Вестославскою, Калалы, Медвежекургальскою, Преградною, Безопасною, Донскою, Московскою, по за Русским лесом на Ставрополь, а от оного до реки Кубани на редуть Недреманной и Овечий-брод, а Кубанью вниз до Черного моря также и с правой стороны Азовского моря.

Кандараки В. Х. В память столетия Крыма. — М., 1883. — с. 66;

Записки Одесского Императорского общества истории и древностей.

Т. 8. — Одесса, 1879. — с. 265–266.

«29 квітня — це день українського моря, української фльоти»

Ідея національного визволення промостила собі шлях і до завзятих моряцьких сердець. У вогнях революції росте національна свідомість серед моряків-українців.

Севастопільський гурток «Кобзар», який нелегально існував ще від 1900 р., пожвавлює свою культурно-освідомлюючу працю серед моряків і прибережного населення. Засновуються українські гуртки на кораблях, у гарматній та летунській школах. Кадри свідомих українців ростуть із дня на день. З’являється потреба широкої організації, яка й повстає в м. березні, на зборах шістьтисячної української маси. В м. квітні український маніфестаційний похід у Севастополі начислював кільканадцять тисяч учасників. І на I Всеукраїнськім військовім з’їзді в Києві (м. травень 1917 р.) являються делегати українських моряків із Чорноморської фльоти.

В м. жовтні того першого року революції вже має перший український прапор на кораблі-транспорті ч. 119. В листопаді чорноморська фльота ділиться на дві частини: українську і московську, що їх взаємини зовсім не можна вважати приязними. Над українськими кораблями лопотять жовтоблакитні прапори в пристанях Одеси й Севастополя. І коли на Україну грянули вперше московські большевицькі банди, то на Чорнім морі збольшевизовані моряки зробили наступ на українців. Із рук московських катів упали перші вартові Українського моря. Кров’ю припечатали відродження княжого і козацького панування на Чорнім морі...

Коли большевиків прогнали, а група українських військ під командою полковника Болбочана йшла на Крим, у чорноморській пристані в Севастополі розійшлися чутки, що українське військо марширує на злуку з чорноморською фльотою.

Колегіальне представництво чорноморської фльоти «Центрофльот» рішило підняти український прапор. Адміралові Саблінові запропонували перебрати командування над фльотою. 22 квітня 1918 року адм. Саблін видав наказ, що «Всі судна, портове майно й укріплення, які находяться в пристанях Криму та на його побережжі, є власністю Української народної республіки. А тому наказую скрізь де треба, вивісити українські прапори!»

А ось прийшов день 28 квітня 1918 року, чудовий, погідний день. У севастопільській пристані зібралася вся Чорноморська фльота. На вістку, що до пристані підходить українське сухопутне військо, з адміральського лінійного корабля подали наказ:

«Фльоті підняти Український прапор!»

На кораблях впала команда:

— Стати до борту!

Залога лавою звернулася до середини корабля.

Наказ: «На прапор і гюйс — струнко! Український прапор підняти!».

Піл сурми й свистки підстаршин злетів угору український прапор. На Чорноморській фльоті у складі 7 лінійних кораблів, двох кружkяків, кільканадцятьох нових і старих міноносців, 8 нових підводних човнів та кількох кораблів осібного призначення залопотіли українські жовтоблакитні прапори. Чорне море й його фльота ставали знову українськими. Перед відродженою Українською Державою відкривалися морські шляхи у світ. Ланцюг, що сковував Україну понад двісті років, тріснув і в тім найважливішім місті.

День 29 квітня 1918 року стався днем Свята Українського Моря. В пам’ять Великої Традиції її науку молодому поколінню, щоб свої життєрадісні шляхи прослало