Фолько Квілічі - Пригоди на Шостому континенті, Фолько Квілічі

хвіст, потім і він зникає. Тепер крізь товщу води видно білувату пляму його черева — він спиною спускається на дно. Порівнявши розміри диявола з довжиною човна, можна переконатися, що розмах його плавнів щонайменше шість метрів. Це один з найбільших відомих людям екземплярів морського диявола.

Баск'єрі ще не встиг запитати самого себе, в чому справа, а тут нові події привертають до себе увагу.

Морський диявол занурився у пучину, і здається, тиша знов запанувала над ним куточком Червоного моря. Раптом дивовижне видовище повторюється ще раз.

Виринає новий диявол, трохи менший за першого. Чорне плескате тіло виходить з води на три чверті своєї довжини, перевертається так, шо видно біле черево, і з гуркотом іде під воду. Своєрідний водно-повітряний кульбіт — з моря в повітря, а потім назад у море.

Сутеніє, пурпур сонця, що фарбує хмаринки в небі, хвилі, обличчя людей та далекий острів, поступово ліловіє, і в ньому фантастичному світлі триває далі танець дияволів Червоного моря — танень велетенських скатів. Вони все частіше й частіше вискакують з води: один трохи більший, другий менший, зовсім поруч з човном, трохи оддалік, а он там аж два зразу. Страховиська перевертаються догори черевом, все прискорюючи ритм свого танцю.

Очі розбігаються — не знаєш, куди дивитись, лунають слова захоплення. Хтось закликає бути обережним, щоб човен не перевернувся. Морські страховиська важать кожне по кілька центнерів, а ми перебуваємо саме в центрі цієї чортячої сарабанди. Становите небезпечне, але інакше ніяк не можна спостерігати події, щоб зрозуміти їх до кінця. Здається, що добрий десяток дияволів навмисне умовилися зібратися тут і виробляють неймовірні штуки.

З човна добре видно кожен рух дияволів, видно також, що відбувається під водою. Танень дияволів нагадує мертву петлю, яку виконує майстер вищого пілотажу. Морський диявол точнісінько так поводиться в своєму «морському небі». Спочатку він пливе під водою черевом униз, потім стає дибки і швидко «набирає висоту», аж поки не вискочить вертикально в повітря над водою. Тіло диявола вискакує з води майже на всю свою довжину, перевертається на спину і черевом догори занурюється в глибину.

Чим викликана така поведінка?

Півгодини, аж поки зовсім стемніло, тривав цей чудернацький танець. 1 тільки в останні хвилини вдалося зрозуміти причини дивовижного явища.

Зненацька майже під самою поверхнею моря з'являються довгі ланцюжки морських дияволів набагато менших розмірів — півметра, метр не більше. В кожному ланцюжку п'ять-шість штук.

Великі дияволи продовжують свій танець навколо човна, а дияволята, мов навіжені, носяться у всі боки, щосили б'ючи по воді маленькими плавцями. Після них залишаються довгі смуги піни.

Маленькі дияволята? Звідкіля вони?

Малята плавають біля самого човна. Далека лінія обрію поділила навпіл диск сонця, від велетенських чорних туш, що вискакують з води, падають довгі тіні, їх обриси нагадують фантастично великих кажанів, які перескакують з хвилі на хвилю.

Маленькі дияволята? Раніше їх не було!

Човен небезпечно розгойдується, та ніхто вже не думає ні про весла, ні про кермо. Всі не відривають очей від моря, дивляться на морських велетнів та на ланцюжки малят. Здивовані, широко розкриті людські очі намагаються зазирнути в таємницю, яка оповила море, велетенських дияволів та маленьких дияволят.

І поступово єдина думка полонить мозок, очі дивляться у воду, щоб остаточно переконатися у неймовірному: маленькі дияволята — це щойно народжені діти великих дияволів. Таємничий обряд відбувається навколо човна. Ми потрапили в самий центр зграї страховиськ, яких зібрав сюди закон великого моря для того, щоб вони народили подібних до себе… Химерний танець допомагає велетенському тілу морського диявола народжувати потомство.

Протока Нокра довжиною в кілька кілометрів з'єднує Червоне море з великою затокою Губбес Мус Нефіт всередині острова Дахлак Кебір. Тут працювали учасники експедиції. На плані показані деякі найцікавіші пункти.

1. Місце, де кінчається сильна течія, викликана переміщенням води з бухти у відкрите море під час відпливу Це повторюється двічі на день. 2. Під час припливу вода переміщується з моря в бухту. Різниця рівнів (130 см) утворює течію колосальної сили. 3. Рас Булул. Тут можна зустріти найрізноманітніших риб. Море від поверхні до самого дна кишить нерухомими істотами, які використовують силу течії. 4. Місце де ми зустріли першого велетенського багатоколючника. Полювання на нього відбулося за кілька сотень метрів звідси. 5. Тут, як правило з'являлися акули в погоні за пораненою рибою. На цьому місці Вайлаті підстрелив першу рибу-людожера — коричневу акулу. 6. Мерса Назі. Тут посеред протоки Овест, стяла на якорі «Форміка».

Хочеться ще і ще раз переконатися в цьому, але фіолетовий уламок сонця занурюється у воду за Дур-Геллою. Танець припиняється, все навкруги заспокоюється. Човен нерухомо стоїть на воді. Довго, довго ніхто з нас не наважується заговорити, силкуючись добре запам'ятати все, що відбулося зараз перед очима.

Потім Чекко шепоче: «Треба повертатися». Рогі вмикає мотор. Закрутився гвинт, човен, залишаючи позаду фосфоруючу стежку, прямує до берега. Він везе таємницю, яку люди забрали сьогодні в моря.

У водах Дур-Гелли робити більше нічого. Наше останнє завдання виконано, і ми повертаємося на борт «Форміки».

Примари Губбету

айже в кожному оповіданні або щоденнику про Африку ви зустрінете приблизно такі слова: «Легкий вітерець ущух, над головою, мов великий кавун, повис червоний місяць. Йoro проміння освітлює безкрайню пустелю». Сьогодні те ж саме можемо сказати і ми. Губбет Мус Нефіт (широку затоку в архіпелазі Дахлак) з трьох боків оточує плоска, майже врівень з водою, піщана долина.

Затока з'єднується з морем двома рукавами — одним широким, другим