Ірена Ігорівна Карпа - Перламутрове порно

папір не запакують і скотчем не заклеять, а даремно. Про трансцендентні забаганки розповідати не прикольно — виходить літературщина. Або гасла, знову ж таки. Тому заткаюся і ні слова про себе. А ліпше про Катю (не плутати з Катою).

Катя називає себе «ліпша подружка підараса» і пише в ґей-журнал. Вона дуже симпатично вбирається і знає про моду все, чого ніколи не знатиму я. Катя пампушка. Вона схожа на німецьку ляльку з пахучою головою. Катя за ліпшого друга і справді має гея, котрого підступно кохав Аленів Розовий Фламінго.

— Ален каже, його той мальчік втік до якоїсь проститутки… — сьорбаючи чайок, протягую вальяжно я.

— Ката, Ката! — Катя робить мені знаки долонею перед носом. — Той хлопчик — мій ліпший друг.

— Хто — проститутка?

Відчуття попандосу до мене, як правило, приходить із запізненням.

Ми швиденько міняємо тему на блю курасао [94], котрим, як думала колись Катя, наповнюють прокладки у рекламі. Згодом мене вже пробачено і я, нарешті, чую заповітну Катрусину мрію:

— Професія, ти знаєш, є така… їх всього кілька людей на планеті. ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ.

— Хто?!

— Перевертач пінгвінів, — ствердно киває Катя. Вигляд у неї дуже серйозний і дуже добрий. — Знаєш, пінгвіни — дуже допитливі істоти. І вони повсякчас страждають через свою надмірну цікавість і довіру.

— ?

— От уяви собі: стоять пінґвінчики на снігу (вони, до речі, завжди стоять. А коні сплять стоячи. І ховають їх — уявляєш, який жах? — також стоячи! От просто риють таку дуже глибоку яму, щоби закопати коня ногами вниз…) Стоять пінгвіни на снігу. Ніби день як день у них, все, як завжди. А тут раптом злітає над ними літак. Ну, вони далі стоять, тільки голови за ним підіймають: ану-ану, куди ж він полетить? Задирають голови все вище й вище, аж поки літак не пролітає над ними і вони не поперетинаються й не попадають. А встати самі не можуть! Отак і лежать. І тоді приходить ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ — людина з такою спеціальною лопатою. Підгрібає їх і ставить на ніжки.

— Яка сумна і добра історія, — зітхаю я.

— Не така сумна, як про пінгвінячі яйця, — хитає головою Катя.

— Яйця… — знову зітхаю я.

— Ну, так. Знаєш, як вони їх висиджують? Несуть їх, а тоді відразу кладуть собі на лапку і сідають пузіком. Інколи по два місяці отак можуть сидіти і з місця не зрушити. А коли доводиться йти на полювання за рибою, вони і яйця беруть із собою. Пірнають разом з ними. А якщо ненароком яєчко загубиться, пінгвін знаходить подібний камінчик і висиджує його. Уявляєш, як жалісливо? — і Катя починає плакати.

— Я її втішаю і кажу, що обов'язково поїду з нею на Північний Полюс чи куди там робитися ПЕРЕВЕРТАЧЕМ ПІНГВІНІВ.

Майнесів китайський гороскоп на наступ-ний рік був просто безнадійним.

— Мені нічого було робити в Сінгапурі… От я й пішов у Чайна-Таун. Подивився, собі наголову…

— А що там? — питаю я з несподіваною тривогою. Майнес-атеїст-матеріаліст-гуманіст і гороскопи… М-да.

— Та якось безнадійно все. Suсks сосk [95], я би так сказав. Пога-а-ана карма. Робота буде турбулентною через якісь там події, не контрольовані мною, здоров'я ще гірше. Кохання зависло десь поміж позначкою «відстій» і позначкою «nоn-ехіstencе» [96], інвестування бабла — навіть не пробуй, виродок — прогориш, як стара газета.

— М-да. Не весело.

— Думаю, мені ліпше залишатися в ліжку

до кінця року…

— Ну, ідейка непогана. В мене теж така час від часу випливає. Можливо, й занадто якось часто… Давай поставимо ліжка якось поряд і будемо там зоставатися? До кінця року, декади, життя? Га?

— Читати книжки і їсти бутерброди.

— Фе, ну чого відразу «бутерброди»?! Ти будеш у нас відповідальний за вкусную і здаровую піщу. То шо — га?

— Ага. А ти за що відповідатимеш?

— Я? За спасіння наших безсмертних душ. І ще — трішечки — за секс. Для покращення метаболізму. Ги-ги.

— Ну, тоді все в поряді. Я згоден. Бо скидається просто на ідеальне життя.

— Істино.

Майнес же знав, що мій гороскоп на наступний рік був майже ідеальним. За винятком того, що відданість роботі могла занапастити кохання. Тільки навряд чи то мені реально загрожувало — робота в порівнянні з особистим життям займала в мене такий мізерний сегмент, що, аби його розгледіти, потрібен був, як мінімум, оптичний приціл.

— Головне, щоби цей мізерний сегмент не виявився твоєю ахіллесовою п'ятою.

«Я так сильно тебе хочу, що, певно, трахну себе телефоном, коли в нього прийде твій S М S …»

Прекрасні слова. Глибокі і красиві. Як вуль-ва і дисплей. Як бабка-знахарка і танцівниця-метелик. Як Дунай і Бистриця.

До Катки Клей таке повідомлення прилізло від закоханої дурнуватої дівчинки. Очевидно, ті слова були її бенефісом.

Ката зітхнула й подумала, що знову доведеться міняти номер. П'ятнадцятирічні німфоманки останнім часом особливо поактивнішали — видко, наближалася весна. Останнє Кату тішило, а перше — ну ніяк.

— Дєвучко, рідна моя… — відповідала Ката черговій журнальній фанатці, — ти ж розумієш, що мені за тебе стаття світить?

Не допомагало.

— Ну й де ж вони видряпують мій номер? Може, його тепер на пакетах із молоком друкують? От холєра…

Найсумнішим було те, що юні особи жіночої статі останнім часом Кату ну ніяк не збуджували — вже й не знати, чому.

— Якими би пачками не лізли до мене юні тільця 87-го (максимум) року народження, вперто якось тягне до тридцятирічних. Та ще й чоловіків. Ну кому ти зізнаєшся в такій позірній нормальності?

Ката взагалі страшенно парилася своєю нормальністю, їй інколи хотілося почути голоси в голові чи захворіти манією переслідування, та дзуськи: вона навіть в істериці билася так, щоби сльози падали з лиця перпендикулярно до його площини — щоби не спаплюжити мейк-ап, що його вряди-годи хтось їй робив на спеціальну оказію.

— Я не митець, у мене з головою все в по-ряді. В мене не заплющене одне око, як у Тома Йорка, в мене немає такого розкішного носу, як у Шіннед О'Коннор, я не страждаю, чи то пак, не насолоджуюся ні алкоголізмом, ні наркотою. А-а-а! Я безнадійно здорова і лінива. Ага. Трудоголізму в мене теж катма.

— Ну, не знаю, — каже їй Нона, — насправді, всі придурки зазвичай вважають себе вкрай нормальними. На то вони й придурки. Он піди до будь-якої божевільні — думаєш, хтось тобі скаже: