Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

правдивість усіх наших тверджень про роботу й думки сновиддя. Так, але труднощів, які перешкоджають виконанню ваших бажань, ще дуже багато.

Насамперед я мушу вам заявити, що немає нікого, хто б зробив тлумачення сновидь своєю основною роботою. Тож за яких обставин ми звертаємося до тлумачення сновидь? Принагідно, звичайно, можна без якогось певного наміру взятися тлумачити сновиддя свого приятеля чи перейматися якийсь час власними сновиддями, щоб вдосконалити свою вправність у психоаналітичній праці; але здебільшого ми маємо справу зі сновиддями нервовохворих, які зазнають психоаналітичного лікування. Сновиддя невротиків забезпечують чудовий матеріал, і їх аж ніяк не можна вважати нижчими від сновидь здорових людей, але сама техніка лікування змушує нас підпорядковувати тлумачення сновидь терапевтичним цілям, і на чимало сновидь далі ми вже не зважатимемо, тільки-но нам пощастить виснувати з них щось корисне для лікування. Багато сновидь, які трапляються під час лікування, взагалі неприступні для повної інтерпретації, бо породжені всією сукупністю ще не знаного нам психічного матеріалу, і ми зможемо зрозуміти їх, лише закінчивши лікування. Переказ таких сновидь вимагав би розкриття всіх таємниць того або того неврозу; нам про таке не йдеться, бо ми підступаємо до проблеми сновидь як підготовчого етапу у вивченні неврозів.

А тепер ви, напевне, охоче відступили б від цього матеріалу і залюбки послухали б пояснення сновидь, властивих здоровим людям, а то й ваших власних. Але зміст цих сновидь такого не дозволяє. Адже не можна ні себе самого, ні кого іншого, що довірився вам, так безжально оголювати, як цього вимагає докладне тлумачення сновидь, бо ж, як ви вже знаєте, при цьому йдеться про найінтимніше. Окрім цієї трудності, пов’язаної з природою самого матеріалу, є й трудність, пов’язана з переказом сновидь. Ви знаєте, що навіть самому сновидцеві сновиддя видається незрозумілим і дивним, а що вже тоді казати про кого іншого, кому особа сновидця незнайома. Психоаналітична література аж ніяк не бідна на описи добрих і докладних аналізів сновидь, я й сам опублікував деякі з них, записавши їх до історій хвороб, мабуть, найкращим прикладом тлумачення сновидь є те, про яке повідомив О. Ранк, ідеться про два пов’язані між собою сновиддя однієї дівчини: переказ сновидь зайняв десь дві сторінки друкованого тексту, натомість їхній аналіз потребував сімдесятьох шістьох сторінок. Мені, певне, знадобився б цілий семестр, щоб провести разом із вами таку роботу. Коли взяти якесь досить довге й дуже перекручене сновиддя, то доведеться подавати стільки пояснень, притягувати стільки матеріалу з асоціацій і спогадів, сходити на стільки путівців, що однієї лекції для того, щоб охопити все в цілості, було б не досить. Тож я проситиму вас задовольнитися тим, чим легше оперувати, і переказуватиму лише невеликі фрагменти сновидь невротиків, бо в тих фраг­ментах можна з’ясувати ту чи ту окрему особливість сновидь. Найлегше продемонструвати символи сновидь, а після них — певні риси регресивного характеру зображення в сновидді. Про кожне з наступних сновидь я повідомлятиму, чому я вважав за потрібне переказати його.

1. Сновиддя складається лише з двох коротких картин: Дядько сновидця курить сигарету, дарма що була субота; одна жінка гладить і пестить сновидця, ніби той — її син.

До першої картини сновидець (єврей) зауважує: його дядько такий побожний чоловік, що ніколи такого гріха, як куріння в суботу, не чинив і не вчинить. Щодо жінки в другій картині йому спадає на думку тільки те, що то його мати. Ці обидві картини чи думки вочевидь пов’язані між собою. Але як? Оскільки сновидець рішуче заперечив, що дядько міг насправді таке вчинити, можна припустити, що тут слід вставити умовний сполучник «якби». «Якби мій дядько, святий чоловік, закурив у суботу сигарету, то, певне, тоді й матері можна було б попестити мене». Це вочевидь означає, що материні пестощі — щось не менш недозволене, ніж куріння в суботу для правовірного єврея. Пригадуєте, як я казав вам, що внаслідок роботи сновиддя бракує всіх зв’язків між окремими думками сновиддя; ті думки розпадаються на свій сировий матеріал, і завдання тлумача полягає у відновленні тих зв’язків.

2. Через свої публікації про сновиддя я певною мірою став громадським консультантом з усього, що стосується сновидь, і впродовж багатьох років із різних місць отримував листи, автори яких розповідали про власні сновиддя або ж питали моєї думки. Я, звичайно, вдячний усім тим, хто разом із сновиддям подавав ще й досить матеріалу, щоб можна було тлумачити, а то й сам присилав тлумачення. До цієї групи належить і наступне сновиддя одного мюнхенського студента-медика, датоване 1910 р. Я розповім його вам, бо воно доводить, як загалом важко зрозуміти сновиддя, коли сновидець не додасть до нього своєї інформації. Бо я маю підозру, що в глибинах душі ви схильні вважати, ніби переклад символів — ідеальний метод тлумачення сновидь, а техніку асоціативного тлумачення сновидь воліли б відкинути, — тож я хочу визволити вас з-під влади цієї шкідливої омани.

«13 липня 1910 р. Проти ранку мені снилося: я їхав велосипедом униз по вулиці в Тюбінґені, коли раптом за мною кинулась коричнева такса і вчепилася зубами мені в п’ятку. Трохи проїхавши, я зійшов з велосипеда, сів на сходинку і почав бити тварюку, що цупко трималася зубами, щоб вона відчепилася. (Прикрих відчуттів при укусі і протягом усієї сцени я не мав.) Навпроти сиділи дві літні жінки, що дивились на мене й посміхалися. Тут я прокинувсь, і, як не раз і давніше, в мить переходу від сну до свідомого стану все сновиддя стало ясним для мене».

У цьому випадку символи нам не зарадять. Проте сновидець повідомив: «Нещодавно я закохався в дівчину, побачивши її просто на вулиці, але не мав приводу познайомитися з нею. Я б хотів, щоб тим приводом стала її такса, бо я й сам великий любитель тварин і ця риса мені дуже подобалась у дівчині». До цього він ще додав, що не раз із великою вправністю і часто під захоплені погляди глядачів розбороняв собак, які гризлися на вулиці. А ми вже знаємо, що дівчина, яка йому подобалась, щоразу ходила з тим незвичайним собакою. Проте в явному сновидді дівчину усунуто, лишився тільки асоційований із нею собака. Можливо, на місце дівчини стали ті літні жінки, які глузували з нього, але того, що він нам повідомив, не досить, щоб з’ясувати цей пункт. А їзда на велосипеді, — пряме відтворення реальної ситуації. Адже дівчину з собакою він бачив тільки тоді, коли їздив велосипедом.

3. Коли людина втратила когось із дорогих для себе родичів, у неї потім ще довго трапляються вкрай незвичайні сновиддя, в яких укладається дивовижний компроміс між знанням про смерть тієї особи і бажанням повернути небіжчика до життя. Часом сниться, що небіжчик уже мертвий, але при цьому живе й далі, бо не знає, що мертвий, а якби дізнався, то лише б тоді помер насправді; сниться, ніби він наполовину мертвий і наполовину живий і кожен з цих обох станів має свої осібні прикмети. Ці сновиддя не можна назвати просто безглуздими, бо повернення до життя для сновиддя не більш неприйнятне, ніж, приміром, для казки, в якій такі речі — звичайний поворот у житті героя. Тією мірою, якою я був здатний аналізувати такі сновиддя, з’ясовується, що їх можна цілком розумно витлумачити, але святобливе бажання повернути мертвого до життя може виявлятися найдивовижнішими способами. Я розповім вам про