Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

Такі повороти до протилежного, які ми тут бачили на прикладі окремого слова, робота сновиддя здійснює найрізноманітнішими способами. Зміну сенсу на протилежний і заміну протилежністю ми вже знаємо. Крім того, трапляється в сновиддях і зміна на протилежне ситуації або взаємин двох людей, тож ми нібито опиняємось у «перекинутому світі». В сновиддях заєць досить часто стріляє в мисливця. Далі йде обернена послідовність подій, у сновидді спершу подається наслідок, а вже потім — причина; це скидається на п’єсу, поставлену в поганенькому театрі, коли спершу падає герой, а вже потім з-за лаштунків лунає постріл, що вбив його. Або ж є сновиддя, коли обернений увесь порядок елементів, тож при тлумаченні, щоб розкрити сенс, останній елемент слід брати першим, а перший — останнім. З наших студій про символіку сновидь ви пам’ятаєте, що заходити або падати у воду означає те саме, що й виходити з води, тобто народжуватись або народжувати, і що сходи, драбина, піднімання вгору — те саме, що й опускання вниз. Зразу стає зрозуміло, які переваги має перекручення сновидь, скориставшись цією свободою зображення.

Ці риси роботи сновиддя слід означити як архаїчні. Вони подібні до давніх усних і письмових способів вираження і породжують ті самі труднощі, про які згодом ще піде мова, коли ми висловимо кілька критичних зауваг.

А тепер погляньмо на інші аспекти проблеми. Робота сновиддя вочевидь полягає в тому, щоб словесно оформлені латентні думки перетворити в чуттєві, здебільшого зорові образи. Гаразд, але ж наше мислення зароджувалося з таких чуттєвих образів; його найдавніший матеріал і перші етапи його розвитку — це чуттєві враження, або, точніше, спогади-образи тих чуттєвих вражень. Тільки згодом до тих образів додалися слова, а слова поєдналися з думками. Отже, робота сновиддя спонукає наше мислення до регресивного процесу, змушує його повернутися назад щаблями розвитку, і при цій регресії відпадають усі нові здобутки, засвоєні протягом розвитку мислення від образів-спогадів до думок.

Я розповідав про те, що` ми розуміємо під роботою сновиддя. З огляду на ті її процеси, про які ми дізналися, наша цікавість до явного сновиддя повинна відступити далеко назад. Однак я присвячу явному сновиддю ще кілька зауваг, бо саме з ним ми всі безпосередньо знайомі.

Природно, що явне сновиддя втратило для нас частину свого значення. Нам має бути байдужим, чи воно добре скомпоноване, а чи розпадається на низку окремих, не пов’язаних між собою картин. Навіть коли сновиддя нібито має цілком розумну зовнішню форму, ми вже знаємо, що вона виникла внаслідок перекручення сновиддя і їй так само бракує органічного зв’язку з внутрішнім змістом сновиддя, як фасадові якоїсь італійської церкви з її структурою і планом. Часом, проте, цей фасад сновиддя теж набуває значення, якщо відтворює важливу частину латентних думок сновиддя з невеликими перекрученнями, а то й зовсім без них. Та ми не знаємо цього, поки не витлумачимо сновиддя і не скажемо напевне, якого ступеня досягає в ньому перекручення. Такий самий сумнів з’являється й тоді, коли два різні елементи видаються в сновидді тісно поєднаними. Ця поєднаність може правити за неоціненну вказівку, що й відповідники цих елементів у латентному сновидді теж пов’язані між собою, проте інколи можна пересвідчитись, що пов’язане в думках постає у сновидді ще й як розділеним.

Загалом слід утримуватись від прагнення пояснити одну частину явного сновиддя з допомогою іншої, немов сновиддя — послідовний задум із прагматичним зображенням. У більшості випадків сновиддя можна порівняти радше з брекчією, що складається з уламків різних порід, з’єднаних цементом, тож малюнки на ній не належать тим первісним уламкам, з яких вона складається. І справді, один з різновидів роботи сновиддя полягає в так званому вторинному опрацюванні, яке полягає в тому, щоб з’єднати в одне ціле і нібито добре припасувати безпосередні наслідки роботи сновиддя. При цьому матеріал часто упорядковується так, що це призводить до цілковитого нерозуміння; там, де виникає потреба, з’являються вставки.

З другого боку, роботу сновиддя не слід переоцінювати, не слід надто покладатися на неї. Її втручання обмежується названими вище способами дії: крім згущення, зсуву, пластичного зображення і вторинного опрацювання всього матеріалу, вона більше ні на що не спроможна. Те, що постає в сновидді як вияви суджень, критики, подиву і логічних висновків, — аж ніяк не результат роботи сновиддя; такі вияви лише дуже рідко відображують логічні роздуми про сновиддя, здебільшого — це фрагменти латентних думок сновиддя, що більш-менш модифікувались і ввійшли у явне сновиддя, припасувавшись до його змісту. Робота сновиддя не може скомпонувати й мовлення. Крім вельми нечисленних винятків, розмови, що трапляються в сновиддях, — це наслідування й поєднання уривків тих розмов, які людина чула або в яких навіть сама брала участь напередодні сновиддя і які ввійшли як матеріал або збудник сновиддя в латентні думки. Не може робота сновиддя провадити й математичні обрахунки: щось подібне до них, інколи присутнє в явному сновидді, в більшості випадків — просто комбінація чисел, псевдообрахунки, до речі, цілком безглузді, які знову-таки — лише копії обрахунків, уведених у латентні думки. За таких обставин нема чого дивуватися, що цікавість, спершу спрямована до роботи сновиддя, невдовзі повертається від неї до латентних думок сновиддя, що, більш-менш перекручені, виявляються в явному сновидді. Проте аж ніяк не виправдано робити цей поворот таким крутим, щоб у теоретичних розважаннях на ці теми ставити латентні думки сновиддя на місце сновиддя взагалі і стверджувати про сновиддя те, що може бути слушним тільки щодо латентних думок. Аж дивно: як можна так надужити здобутки психоаналізу, що це призводить до плутання сновиддя взагалі і його латентних думок? «Сновиддям» можна називати не що інше, як результати роботи сновиддя, тобто форму, в яку були переведені латентні думки внаслідок роботи сновиддя.

Робота сновиддя — процес, природа якого вельми незвичайна; чогось подібного до нього в психічному житті ми ще не знали. Такі згущення, зсуви, регресивні перетворення думок в образи — це наші відкриття, визнавши їх, ми щедро винагородили свої зусилля в царині психоаналізу. З паралелей до роботи сновиддя ви знову зрозумієте, які відкриваються зв’язки між психоаналітичними студіями та дослідженнями в інших царинах знань, зокрема питаннями розвитку мови й мислення. Ширше значення цього погляду ви усвідомите тільки тоді, коли дізнаєтесь, що механізм побудови сновиддя — модель утворення невротичних симптомів.

Я знаю також, що ми поки що нездатні оцінити всі ті нові здобутки, які дістає психологія з цих досліджень. Ми лише зазначаємо, що з’являються нові докази існування неусвідомлених психічних актів — адже саме такими є латентні думки сновиддя, — і що тлумачення сновидь обіцяє пробити нам шлях — такий широкий, якого ми ніколи й не сподівалися, — до пізнання неусвідомленого психічного життя.

А тепер, гадаю, настала пора подати вам розмаїті приклади невеличких сновидь, що проілюструють окремі пункти мого попереднього загального викладу.

Лекція 12

Приклади аналізу сновидь

Вельмишановні добродійки і добродії! Не розчаровуйтесь, коли я знову запропоную вам тлумачення лиш окремих фрагментів сновидь замість залучити вас до пояснення гарного великого сновиддя. Ви наполяжете, що після таких довгих готувань маєте на це право, і, певне, висловите переконаність, що після успішного тлумачення стількох тисяч сновидь давно б уже можна було дібрати низку разючих прикладів, які б продемонстрували