Деніел Кіз - П'ята Саллі

вона вдягається в чоловічий одяг, тому збиралася саме так і вчинити, мені на зло. Перелізши через паркан у сусіднє подвір’я, вона згадала, що вже давно не пробиралася до швейного ательє Ґрінберґа. Вона поморочилася із задніми дверима, а тоді побачила, що замок замінили. Що ж, підважити двері та виламати їх зайняло б у Джинкс лише кілька секунд. Вона повернулася у підвал та порпалася там, поки не знайшла шматок арматури, а тоді повернулася до одвірка і відірвала його від замка. Двері відчинилися, й вона прослизнула в підсобку.

Джинкс понишпорила між чоловічих костюмів — щойно випрасуваних, які ще пахли пральних засобом — відкидаючи один за другим, бо були завеликими. Але коли вона відсунула ширму, щоб увійти до приймальні ательє, то аж відскочила від здивування.

Сраний полісмен! Стоїть просто перед дверима спиною до неї. Він, мабуть, почув, як вона виламувала задні двері. Джинкс припала до підлоги за прилавком і спостерігала за його відображенням у боковому дзеркалі. В лівій руці поліцай тримав кийок, готовий застосувати його за першої ж нагоди. Не рухався. Навіть не переступав з однієї ноги на другу.

— Сучий син! — прошепотіла вона. — Довбаний манекен! — Тоді, з якоїсь причини, їй в голові сяйнуло ім’я Мерфі.

Джинкс відсунула манекен назад, зняла з нього куртку та приміряла. Трохи вузька в грудях. Вона знайшла стрічку сатину в шухляді та міцно прив’язала груди до тіла. Тоді знову вдягла куртку зверху на сукню. Одяг підійшов ідеально. Джинкс стягнула з манекена штани та пирхнула:

— У тебе навіть цюцюрки нема, то якого хєра ти так вишкірився? — Вона одягла штани та кашкет, ремінцем від кийка обв’язала зап’ясток та поглянула на себе в дзеркало. Чудово. Вони подумають, що Ларрі вбив коп. І хай потім шукають вітру в полі.

Джинкс вийшла крізь задні двері та перелізла через огорожу. Порпалася в землі навколо телефонного стовпа, поки не намацала пакунок, в який раніше загорнула пістолет. Джинкс витерла бруд та витягла тупоносий службовий револьвер 38-го калібру, який забрала в рябого виродка з універмагу «Гортонз».

Спочатку вона вб’є Ларрі, а тоді займеться тим сраним психіатром, який збирався її прикінчити. Це можна зарахувати до статті самозахисту.

Вона засунула пістолет собі за пояс, повернулася назад тим самим шляхом через підвал та вийшла на вулицю, розмахуючи кийком. Хоча була лише дев’ята тридцять, на Десятій авеню не було жодної душі. Але вона йшла впевнено. Ніхто не насмілиться зґвалтувати або вчинити напад на копа. У неї був кийок та пістолет для захисту.

Джинкс попрямувала на північ, перевіряючи дверцята чужих машин, але без успіху. Тоді на Ріверсайд-драйв вона побачила лисого чоловіка середнього віку в рогових окулярах, який саме сідав у свій новий «Мерседес». Зупинившись біля машини, вона постукала кийком по віконцю з боку пасажира.

Чоловік натиснув на кнопку, опустив скло.

— Так, офіцере?

Джинкс показала йому пістолет.

— Я не скривджу тебе, якщо не панікуватимеш. — Вона відчинила двері та прослизнула в середину. — Їдь звідси геть, — наказала вона.

Його очі округлилися і він спробував заперечити:

— Не стріляйте. Не стріляйте в мене. Ось заберіть машину. Просто дайте мені…

— Заводь, виродку! — сказала вона, стусонувши пістолетом під його ребра.

Він увімкнув запалювання та натиснув на газ. Машина завищала, з’їжджаючи з узбіччя. Він проїхав на червоне світло й вирулив, коли на них ледь не наїхав пікап. Через кілька кварталів Джинкс наказала йому проїхати однією безлюдною вулицею.

— А тепер зупинися отут.

— Що ви хочете зробити?

— Забирайся!

— Не стріляйте в мене! — зойкнув він, підводячись з сидіння.

Вона торохнула дулом по його лисій голові, збивши окуляри на землю й, шпортаючись, він позадкував.

— Я б не витрачала на тебе кулю, — сказала вона, сідаючи за кермо. — Довбані водії-мужики.

Джинкс рвонула геть у північному напрямку по Ріверсайд-драйв до Генрі Гадсон-парквей. Вона повернула на міст Джорджа Вашингтона й перетнула кордон штату Нью-Джерсі, а тоді почала то вистрибувати, то зливатися з потоком машин на магістралі, залишаючи позаду здивованих водіїв. Деякі лаялися, коли вона не давала їм їхати. Інші махали кулаками, коли вона зачіпала їхні бампери. Поїздка на швидких машинах приносила їй найбільше задоволення, ніж будь-що інше. Господи, вона б воліла виїхати цим авто на гонку на виживання, а тоді подивитися на того старого лисуна, коли йому привезуть те, що від неї залишиться. У того мудака все одно, мабуть, велика страховка.

Раптом вона усвідомила, як це необдумано, привертати увагу та ризикувати тим, що її можуть зупинити. Саме те, що зараз треба — пійматися на тому, що вдаєш із себе поліцейського та маєш заряджений пістолет. Вона з’їхала з магістралі та повільно попрямувала вуличками до Енґлвуду, штат Нью-Джерсі, у пошуках потрібної адреси.

Джинкс зупинилася на вулиці навпроти гидотного жовто-червоного різнорівневого будинку в стилі ранчо, з чотирма римськими колонами та копією старовинного газового ліхтаря дев’ятнадцятого століття на газоні. Коли вона вийшла з машини та попрямувала до під’їзної доріжки, то побачила жінку, що бігала туди-сюди перед великим вікном вітальні. Вона здогадалася, що це Анна. Цікаво, подумала Джинкс, він і своїй новій дружині також бреше? Той мудак заплатить за весь біль та страждання, які він завдавав жінкам. О так, ще й як заплатить. За те, що спершу вдавав, ніби кохає саме Джинкс, за те, що терпів Саллі тільки, щоб бути з нею. Тієї ночі, коли вона вийшла і дізналася, що Ларрі трахав Беллу, то спробувала вбити його, але він був надто сильним й зміг вирвати ніж у неї з руки. А тоді той обмін дружинами. Це принижувало її. Що ж, тепер він заплатить за всі її страждання.

Вона побачила, як постать чоловіка промайнула за вікном. Чорт! Якби вона підійшла на хвилинку швидше, то одразу пристрелила б його. Був повний місяць, тож Джинкс сховалася за тисовим деревом скраю газону так, що її не було видно з вулиці. Вона спостерігала крізь вікно та знову побачила Анну, а тоді й інших людей. Знову з’явився Ларрі, але хтось інший затуляв його. Джинкс приготувала пістолет, підтримуючи лівою рукою. Якщо б його побачити ще хоча б разочок…

Але згасло світло.

Вона вилаялася собі під ніс. За мить побачила, що загорілося світло нагорі. Заклавши пістолет назад собі за пояс, вона обдумала подальший план дій.

Джинкс дочекається, доки світло не згасне скрізь, почекає десь ще з півгодини, а тоді пролізе через котресь із нижніх вікон. Вона обережно вийде нагору та підставить щось під двері Пенні, щоб та не змогла вийти і втрутитися. Їй