Деніел Кіз - П'ята Саллі

— Так, — сказала я. — Це мене турбує. Я не впевнена, як там все влаштовано, але якщо ти вб’єш себе, звинуватити можуть також мене й, можливо, за це я потраплю в пекло. Я не хочу ризикувати. Я не винна в тому, що непокоюся через це.

Вона відчула напад головного болю. Від потилиці він піднімався вгору, перетворюючи череп на болючий шолом.

— Розслабся. Не опирайся, Саллі. Опір тільки збільшує біль.

— Я не розумію.

— Ти ж хотіла, щоб прийшли інші та приєдналися до нашого чаювання. Але коли ти опираєшся цьому, шия напружується і від цього посилюється біль.

— Хто зараз прийде?

— Ну, я ж не ворожка. Сама не знаю, доки не почую її.

Саллі вмостилася в очікуванні, намагаючись не опиратися болю. Сьогодні, на відміну від попередніх разів, вона відчувала, що залишиться при тямі, замість того щоб втекти.

Тоді вона побачила обличчя в центральному дзеркалі, штучні вії, товстий сценічний макіяж та хтиві губи.

— Якого біса тут діється?

— Все гаразд, Белло, — сказала я. — Саллі вирішила провести сеанс. Чотирьох членкинь — засновниць клубу «Таємна п’ятірка» викликали з потойбіччя.

Назва клубу на мить спантеличила Саллі. Цифра п’ять стукало у неї в голові.

— Ой, блядь! Дівич-вечір. Коли я відчула, що виходжу, думала, будуть якісь розваги. Мені не потрібен ще один сеанс із дівками.

— Будь ласка, Белло, не йди, — сказала Саллі. — Я хочу зі всіма вами поговорити. На терапії ми досягнули ключового моменту. Це стосується нас усіх.

Белла з огидою глянула їй просто у вічі.

— На фіга ти витягла мій вібратор? Ми що, дрочити тут збираємося?

Саллі була шокована, але намагалася цього не виказати.

— Ні, я просто думала, якщо будуть речі, яких ви торкалися, це допоможе вам з’явитись.

— Це допоможе хіба кінчити.

— Я не хотіла…

— Вона надивилася забагато моторошних фільмів, — сказала я. — Господи, Саллі, це ж не чорна магія, ми не душі мерців тут викликаємо.

— Я не знала.

— Та ти ніколи нічого не знаєш, — сказала Белла. — Тому ми всі в такій сраці.

Вона повернулася до порожнього дзеркала.

— Хто ще прийде?

— Тільки ми і Нола, — сказала я.

— А як щодо Сама-Знаєш-Кого?

— Саллі ще про неї не знає. Вони ще не познайомилися.

— З ким я не познайомилася? — запитала Саллі.

— Забудь! — сказала я. — Ще буде час.

— А вона обуриться, коли дізнається, що її єдину не запросили на чаювання, — сказала Белла.

— Ну й до біса її.

— Як на мене, — сказала Саллі, — я маю право знати.

— Хто сказав? — спитала я.

Не хотіла поводитися грубо, але мені вже в печінках сиділо її скиглення.

— Будь ласка. Ти пообіцяла докторові Ешу, що будеш допомагати.

— А ти йому пообіцяла не контактувати з нами самостійно.

Саллі покірно опустила голову.

— Вибачте. Ти маєш рацію. Я нічого не питатиму.

— Ой, бляха! — вигукнула я, знову відчуваючи напад м’якосердя. — Белла говорить про Джинкс.

— Хто така Джинкс?

— Одна з нас.

— Ще одна? Я думала, нас лишень четверо.

— Ти назву клубу пам’ятаєш? Таємна п’ятірка?

Саллі похитала головою, ніби намагалася прояснити це все собі.

— Джинкс? Я вже раніше чула це ім’я, але завжди думала, що люди так казали просто так, що то був джинкс[77].

— У принципі частка правди в цьому є, — сказала Белла.

— Чому ти не хочеш, щоб Джинкс вийшла? — запитала мене Саллі.

— Вона жорстока, — відповіла я. — Мені важко уявити, що вона зробить, якщо буде не в настрої.

— Чому ж вона злиться?

— Вона такою народилася, — сказала я. — Джинкс — жорстока, злоблива людина, і чим менше ми з нею матимемо діла, тим краще.

— Погоджуюся з Деррі, — промовило дзеркало справа. Саллі повернулася та побачила вдумливий погляд Ноли й довге чорне волосся, що спадало їй на плечі. — Випускати Джинкс — то все одно, що відчиняти скриньку Пандори. Біда вилетить звідти, й знадобиться купа часу на те, щоб сховати її назад.

— Це мене лякає, — промовила Саллі пригніченим голосом. — Якщо ви всі так вважаєте, це, мабуть, правда. І якщо Джинкс — частина мене, тоді й я, мабуть, жорстока та злоблива. О Господи… ким я є?

— Ти тупоголова, — сказала Белла. — Я йду.

— Не думаю, що тобі варто йти, — сказала Нола.

— Це просто велика купа гімна. Коли захочу, тоді й піду.

— На трасу погуляти?

Белла пхикнула.

— А ти що про це знаєш, мудрагелько? Ти навіть не трахалася ніколи. Тому Ларрі й пішов від нас. То все твоя, блядь, провина.

— Це неправда, — відказала Нола.

— Ще й яка правда. Ти навіть ніколи не ходила з ним випити. Постійно розводила сморід щодо його друзів.

— А ти ноги свої розводила, щоб опинитися в ліжку першого зустрічного, як якась нікчемна шльондра.

— Слідкуй за тим, з ким ти розмовляєш, сучко!

— Агов, — втрутилась я. — Ми сюди не чубитися прийшли. Саллі, це ти розпочала. Ти господиня. Ти й розбирайся.

— Так, — сказала Саллі, очевидно, схвильована через такий потік матюків та взаємних образ. — Я вас зібрала. Ну, тобто я організувала це чаювання. Ми мусимо обговорити майбутнє. Нам треба співпрацювати з доктором Ешем… Ну, тобто… — Вона затнулася, не впевнена в тому, що саме треба говорити далі, та втупилася у свої холодні пальці.

За прохолодою швидко надійшло напруження в потилиці, яке переросло в біль, й вона безпорадно глянула на мене. Саллі знала, що означають ці симптоми. Ми всі знали. Вона намагалася триматися, але біль був дуже сильний, він розривав їй череп, розколював його надвоє. У дзеркалі на стіні вона побачила дике обличчя, обрамлене зміїними пасмами.

— Деррі… — прошепотіла вона. — Допоможи… Здається, це…

— Гаразд, — сказала я. — Заспокойся та пусти мене. Джинкс мене не витіснить.

Саллі швидко глянула на годинник.

20:43

Що ж, я помилилася.

Вискочила Джинкс, викрикуючи:

— Що тут, на хуй, відбувається? — Вона побачила обличчя в дзеркалах, й одне за одним їх порозбивала.

Джинкс зірвала фіранки та потрощила меблі. Господи, я тішилася, що мені не доведеться там ночувати. Помадою Белли вона накарлюкала букви Д-Ж-И-Н-К-С на дзеркалі на стіні, а потім розбила і його. Загалом, подумала я, беручи до уваги три розбитих дзеркала, це дарує нам двадцять вісім років нещастя. Господи! Я з усіх сил намагалася захопити контроль, та вона була надто сильною.

— Це, — заволала Джинкс, — тільки початок! Ви, довбані сучки! — і вибігла з квартири.

* * *

Джинкс пройшла через підвал, розкидаючи картонні коробки, малюнки та іграшки, й вибігла на задній двір. Вона розлютилася на всіх нас, особливо на мене. Джинкс знала, як я не люблю, коли