Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Проте думками він залишався вчорашнім днем. Випадкова зустріч із Еміне не виходила в нього з голови. Її щирість і чарівність зачепили його душу.  

Раптом пролунав дзвінок. На екрані висвітилося ім’я його улюбленої сестри Марії. З тривогою в голосі вона розповіла, що їхній старший брат Янніс через помилку потрапив до в’язниці. Батьки були у відчаї, адже навіть не мали коштів, щоб його звільнити. Марія благала Дем’яна приїхати й допомогти родині.  

З болем у серці Дем’ян пообіцяв приїхати найближчими днями. Проте перед від’їздом він вирішив зробити дещо важливе — те, що не дає йому спокою.

На наступний ранок самовдоволений і жорстокий Хасан вирушив до будинку, де жила Еміне. Він давно зацікавився цією дівчиною, але зараз, коли побачив її з Дем'яном, згадався старий принцип — все, що хоче він, має бути його. І тому, вирішивши дізнатися більше про її життя, він рушив до її будинку.

Хасан, стоячи на відстані, помітив, як Еміне виходить з дому, тримаючи в руках вишивку. Він відразу ж підійшов ближче, щоб побачити, куди вона йде. Але, на його здивування, Еміне побачила його і з презирством подивилася в його бік. Вона не стала звертати на нього увагу і пішла своєю дорогою, залишаючи Хасана стояти з хитрою посмішкою. Він почав кусати яблуко, задумуючись про своє наступне діяння.

З цікавістю він слідкував за нею, і ось, на своєму шляху, помітив, як до Еміне наближається Дем'ян. Хасан відчув невдоволення. Він не любив конкуренцію, і думка про те, що ця дівчина може виявитися не просто красивою, а ще й цікавою для лікаря, йому зовсім не подобалася. У ньому закипала злость, але він постарався стримати свої емоції. Він швидко зателефонував одному з його людей, щоб дізнатися більше про цього лікаря. Він хотів знати, хто він такий, як давно живе в їхній місцевості, які у нього плани і що його пов'язує з Еміне.

Коли дзвінок закінчився, Хасан знову зловив себе на думці, що все одно зробить Еміне своєю. З цією думкою він вирушив у свою спрагу до нових розваг, намагаючись не звертати увагу на свої почуття до цієї дівчини.

Тим часом Дем'ян, не зважаючи на свої роздуми, побачив на вулиці Еміне. Він помітив її приємну усмішку, і його серце наповнилося теплом. Підійшовши до неї, він привітався і запитав: 

— Доброго ранку, Еміне! Як справи? 

Еміне, трохи збентежена, відповіла:

— Добре. Йду до подруги, разом будемо вишивати.

 Дем’ян зацікавлено поглянув на вишивку, яку вона несла, і сказав із усмішкою:

— Це твої роботи?

— Так, — тихо відповіла Еміне, злегка посміхаючись.

А потім настала коротка пауза, коли вони обидва мовчали, дивлячись одне на одного. Очі Дем'яна випромінювали захоплення, а серце Еміне почало битися швидше. Вона не могла пояснити чому, але між ними точно було щось більше за звичайну симпатію.

Нарешті Дем'ян взяв її руку ніжно і з серйозним тоном запитав:

— Еміне… ти вийдеш за мене заміж?

Еміне на мить замислилася, її серце сильно билося, а вона на мить зупинилася від хвилювання. З усією ніжністю вона посміхнулася і, не вагаючись, кивнула головою в знак згоди.

— Так! — сказала вона, і серце Дем'яна заповнилося радістю.

Дем'ян з величезною усмішкою сказав:

— Я радий! Тоді чекай мене ввечері разом з братом і дядьком, ти зробила мене щасливим.

У його голосі звучала незвичайна теплоту, і він почувався неймовірно щасливим, знаючи, що вона відповіла йому позитивно. Еміне, відчуваючи себе ось-ось у раю, пішла, а Дем'ян, радісний і схвильований, поспішив до грецького кафе, де працювали його дядя Василіс і брат Антоніс, щоб поділитися новинами з найближчими людьми.

Кожен з них відчував, що щось важливе зміниться в їхньому житті. І хоча у Хасана були свої плани на Еміне, навіть він не міг передбачити, як все розвиватиметься далі, і як саме Дем'ян буде боротися за її серце.

Дем’ян поспішив до грецького кафе, його серце було повне радості, а думки — про майбутнє з Еміне. Коли він увійшов у кафе, його зустріли як рідного. Середній брат Антоніс був першим, хто помітив Дем’яна. Він відразу встав і міцно обійняв його, з теплою усмішкою на обличчі. Дем’ян не міг не відчути ту атмосферу затишку та любові, яка панувала в їхній родині.

— Як ти? — з цікавістю запитав Антоніс, трохи відступивши назад, щоб подивитися на брата.

— Чудово, — відповів Дем’ян, — Насправді є щось важливе, про що я хочу поговорити з вами.

Якраз у цей момент з’явився дядько Василіс, який з радістю привітав Дем’яна та його брата. Він був старший, мудріший і завжди в їхній родині вважався авторитетом. Васіліс завжди був поруч, коли його потребували, будь-то в радості чи в горі.

— Ну що, як поживаєш, Дем’ян? — запитав дядько Васіліс, коли побачив його. Дем’ян відповів з усмішкою і сів за стіл, в оточенні братів та дядька.

— У мене хороші новини, — почав Дем’ян, насолоджуючись атмосферою в кафе, — Я хочу одружитися з Еміне. Я вже зробив їй пропозицію, і вона погодилася. Але мені потрібно, щоб ви, як члени нашої родини, прийшли до неї додому і офіційно попросили її руки за всіма звичаями та традиціями.

Антоніс і Василіс обмінялися поглядами, і на їхніх обличчях з’явилася щира радість. Василіс був радий за племінника і з готовністю сказав:

— Я з радістю прийду, звичайно. Ми всі маємо підтримати твоє рішення і зробити все, як належить. Це дуже важливий крок, і я радий, що ти знайшов таку жінку.

Антоніс також з усмішкою додав:

— Я теж підтримую тебе. Коли нам треба буде йти?

Дем’ян відчув, як його серце наповнилося вдячністю та щастям. Йому було важливо, щоб його близькі розділяли його радість.

— Сьогодні, — сказав він з усмішкою. — Але після цього мені потрібно поїхати на рідний острів Санторіні. Я повинен допомогти нашому старшому братові Яннісу. Його по помилці посадили у в'язницю, і мені потрібно розібратися в цьому питанні. Але як тільки я повернуся, ми зможемо організувати все, як належить, і я обов’язково одружуся з Еміне.