Андрій Касьянюк - Химерники. Влада народу, Андрій Касьянюк

– Так… – людина гарячково задумалася.

Пан Пилип не казав про можливу розмову… та він міг просто забути попередити, враховуючи скільки вчора працював. І, навряд пан Чіпка буде брехати. Але Богдан все одно думав, як вчинити, бо не хотів наламати дров.

Старший товариш спить. Але перемовини з Чіпкою важливі. Нехай той більше не умовний наслідник гетьмана, але він усе одно химерник. Єдиний відомий! Тому в будь-якому випадку треба будити пана Пилипа.

– Почекайте, будь ласка, тут. Я зараз доповім йому про вас!

– Звичайно, – Чіпка згідливо кивнув та присів на лавку біля вільного столу.

Помічник товмача пішов за начальником. Чіпка же залишився чекати.

Не пройшло й пів хвилини, як в обідньому залі з’явилася людина. Але то був не Орлик, а хтось зайшов у двері. Ця людина зняла брилу та обвела втомленим поглядом приміщення. Після цього пошкандибала до корчмаря.

Тут зі сходинок прогуркотів своїм не маленьким тілом товмач, що трішки вайлувато пересував ногами. Літній чоловік був явно заспаним, особливо це видавав м’ятий одяг.

– Пане Чіпку! – радісно сказав він, сівши поруч із парубком. – Вельми рад, що ви прийшли!

Товмач щиро усміхався.

– Пане Пилипе, вітаю вас, – кинув Чіпка у відповідь. – Мій візит розбудив вас? Шкода, що так сталося, – парубок трішки винувато усміхнувся.

– Я вас благаю, пане Чіпку! Зараз ранок. Не час спати, час працювати! – перебільшено бадьоро, а тому гучно, відповів січовик.

Людина, що нещодавно увійшла в корчму, здригнулася усім тілом, опустила плечі, натягла бриль назад, та пішла до виходу з будинку для відпочинку.

Корчмар, із котрим вона до цього спілкувалася, здивовано застиг із простягнутою уперед рукою, у котрій знаходився ключ від номера.

Чіпка з нерозумінням подивився на це, але вирішив викинути з голови.

У нього є більш важливі справи.