Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   — Це ви не про Карлоса Поштігу? — поцікавився Панчо.

   — Це хто? — здивувався Вінісіуш.

   — Пам'ятаєш, мій брат Розаріо в осьенду возив товар?

   — Так, пригадую. Має землю за містом. Воргас нещодавно працював у того в охороні. Гуарані повадилися нападати на його стада та пастухів. Ну він і найняв людей для захисту.

   — А за невільничий театр нічого не розповідав ваш Варгос?

   — Щось згадував. Щоправда, це все для його багатих друзів. Та він кілька разів згадав про це. Я, правда, більше не знаю. А навіщо вам невільничий театр? Ви і в місті спекотних дівчат знайдете. Ось у доньі Ліонелли...

   — А це вже не твоя справа, — перебив Фернандо, — дорогу до асієнди хтось із вас знає?

   — Знаю, — відповів Панчо, — тільки в нього в охороні наші друзі можуть працювати. Ви ж не вб'єте їх?

   — Якщо складуть зброю, ми їх не чіпатимемо, то покажеш дорогу?

   — Покажу, тільки...— зам'явся Панчо

   — Кажи, — продовжив Фернандо, — якщо хочеш грошей за послугу, ми заплатимо щедро.

   Очі у Панчо радісно забігали, в передчутті заробітку.

   — То, що нам робити? – поцікавився Вінісіуш, — ми, присягаюся, не обдуримо. Зробимо все що скажете.

   — Бачу, ми домовимося, — посміхнувся Альфред.

   — По-перше, — почав Фернандо, — нам потрібен лоцман, який знає цю бухту. Щоб допомогти провести наші кораблі.

   — Я не один рік рибалив на своїй балії. Так, що всі небезпечні місця та проходи чудово знаю, — відповів Вінісіуш.

   — Непогано також нам треба знати все про форти та озброєння місцевого гарнізону.

   — Ми люди прості. Усього не знаємо. Але чим зможемо, тим допоможемо.

   — Місто добре знаєте?

   — Ще б! Знаю кожну вуличку! — прохрипів Панчо, — знаю, як швидше пробратися до будинку губернатора.

   — От і добре. Якщо ви зробите все, як ми, скажімо, отримайте свою частку.

   — Не треба нам чужого. Своє забрати хочемо. Розумієте, так? — не вгавав Вінісіуш.

   — Як побажаєте.

   Після недовгої наради було придумано план дій. «Нестримний» підняв португальський прапор, і під виглядом купця попрямував у гавань, Кораблі Жердані залишилися за мисом і чекали на свій сигнал. Частина людей, з них вибралася на берег і крізь зарості попрямувала до міста.

   Під покровом ночі флейт пробрався до гавані. Благо новоявлений лоцман справді чудово знав вхід у гавань і допоміг провести корабель. Коли судно проходило біля форту, з нього відійшов човен і офіцер, який командував матросами, наказав стати на якір.    Команда флейта чудово зіграла моряків торговельного судна. І офіцер, який нічого не підозрював, ступив на палубу корабля. Фернандо представився португальським купцем, який привіз темношкірих невільників. Лише коли офіцер вирушив до кают-компанії, де йому запропонували скуштувати дорогого іспанського вина, він зрозумів, що потрапив у пастку. Але було пізно.

   — Я не здам форт, пацюки, то й знайте! — репетував він. — а ви всі бовтатиметеся на мотузках або в клітках. Ось побачите, мерзенні пірати!

   — Радив би зменшити ваш запал, сеньйоре, — спокійно звернувся до нього Фернандо. — Ви мій гість і з вами нічого не станеться. І з вашими людьми теж, якщо ви погодитесь на наші умови. Мої люди все одно візьмуть ваш форт. Просто хочу позбавити вас і мене від непотрібних жертв. Не варто даремно лити кров.

   Якийсь час Нестор Сальгадо, як звали офіцера, вагався. Однак коли почув стрілянину та крики поранених з боку форту, здався.

   Не минуло й пів години, як над фортом красувався піратський прапор капітана Морейро. Він складався з червоних та чорних смуг, і шаблі посередині.

   А тим часом корабель Фернандо вже порівнявся з військовим фрегатом, що стояв у порту. Оскільки "Нестримний" прийняли за торгове судно, він зміг безперешкодно дістатися порту. І лише коли на ньому помітили, що у форті відбуваються якісь незрозумілі речі, почали озброюватись.

   Несподівано торгове судно відкрило вогонь із невидимих ​​портів. Фрегат отримав кілька пробоїн. нижче за ватерлінію. «Нестримний» відразу розвернувся. Причому так, що був майже не вразливий для гармат фрегату. Та через декілька хвилин у бік «Нестримного» знову полетіли ядра та картеч.

   Солдати, озброєні мушкетами, вибігали на палубу. Фрегат, наче поранений лев, кинувся на супротивника. Але флейт повернув вітрила за вітром і пішов до виходу з гавані. Прекрасно озброєний фрегат, поступався піратському кораблю в маневровості та швидкості. А сильні пробоїни дали про себе знати. За кілька хвилин погоні, капітану повідомили, що трюми наполовину затоплено. Корабель почав кренитися, матроси щосили намагалися відкачати воду, але було марно. А тим часом супротивник різко розгорнувся та завдав не менш нищівного удару. Ядра флейта пробили борти, і знесли половину грот щогли.

   На «Нестримному» тим часом готувалися завдати вирішального удару.

   — Три румби на північний схід! Тримаються навітряного боку! — кричав Фернандо. —Готуєтмося до атаки!