Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   Але атакувати вже не знадобилося. Фрегат йшов на дно. Матроси, сподіваючись на порятунок, стрибали у море. Хтось сподівався дістатися берега, тримаючись за уламки обшивки.

   Піратський флейт спустив шлюпку для порятунку потопельникам. Усіх кого вдалося підняти на борт, замкнули у трюмі. Пораненим надали допомогу. Капітан поваленого судна довго не хотів покидати його. Але незабаром усвідомив, що все скінчено, і сів у човен, який прислали пірати. Його зв’язали та помістили до трюму разом з іншими полоненими.

   — Вас відпустять, коли ми залишимо гавань. А поки що насолоджуйтесь нашою гостинністю, — крикнув їм Гонсалвес.

   Тим часом до гавані вже ввійшли решта піратських кораблів. Частина військового гарнізону, що залишалася на суші, готувалася зустріти піратів. Але сили були не рівними. До того ж частина піратів на чолі з Еурехою вже пробралася до міста. Вони напали на варту в'язниці, де тримали бунтівників. І легко їх звільнили.

   Солдатами командував високий чоловік, з бакенбардами та великими вусами. Це був той самий капітан Альвареш. Він щось кричав на своїх солдатів.

   — Не з місця собаки! Виконувати накази! Вбити всіх піратів і городян, що приєдналися до них!

   Однак його накази були погано чути серед пострілів та вибухів. Дрібні сутички спалахували у різних місцях міста.

   Лише частина солдатів продовжила чинити опір. Деякі розбіглися, користуючись метушнею. Оскільки бачили, що противник перевершує їх у чисельності. Алівареш продовжив люто боротися із противниками. Але незабаром був убитий. Причому загинув він не від рук піратів, а від повстанців, що приєдналися до них.

   Незабаром люди Фернандо зуміли оточити губернатора із незначною групкою солдатів.

   — Ви відповісте за все це, — грізно сказав він.

   — Відведіть його до решти полонених у вежу! - скомандував Фернандо.

   — Як ви смієте, поводитись так зі мною! Я вимагаю, щоб...

   — Стули пельку, а не то, довірю твою долю городянам, — перервав того Фернандо, — ти краще за мене розумієш, що разом зі своїми друзями багатьом тут насолив.

   Губернатор спробував щось відповісти, але промовчав. І покірно пішов слідом за іншими полоненими.

   Тим часом пірати вже взяли маєток губернатора. І виносили звідти всі коштовності. Фернандо розставив вартових у різних частинах міста. Звелів стежити за гаванню. А сам разом із Бомані, Еурехою, Марко, і ще трьома піратами у супроводі Панчо та його друга попрямував до асьєнди Поштіги.