Лоуренс Леві - Планета Pixar

справді круті. Один із найбільш активних інвестиційних банків у сфері технологій. Справляється із роботою так добре, як Goldman чи Morgan. Але банк місцевий, без досвіду роботи з індустрією розваг. Лише технології.

— Я думав, що нам потрібен хтось впливовий у сфері розваг… — зауважив Стів.

— Так і є. Але якщо вони зацікавляться, нам буде потрібно знайти ще один інвестиційний банк, який знає розважальну галузь. Звучить ненадійно, але, думаю, варто їм зателефонувати.

— Ну що ж, давай спробуємо, — погодився Стів без особливого захвату.

Засновником і очільником Robertson Stephens був Сенді Робертсон. Вони з моїм колишнім босом Ефі Аразі були хорошими друзями, і я сам кілька разів зустрічався із Сенді. Він був таким собі «останнім банкіром-джентльменом», надзвичайно вишуканою людиною, наділеною відвагою та гонором, що притаманні лише Західному узбережжю. У Сан-Франциско Сенді Робертсон вважався впливовою та важливою фігурою. Я знав, що він ніколи не долучиться до щоденних обговорень із Pixar, але одне його слово — і команда банку сприйме нас з усією серйозністю.

Сенді був дуже радий телефонному дзвінку від мене.

— Як там Ефі? — перше, що він запитав у мене.

— Чудово, — відповів я. — Він зараз десь далеко, у пошуках нових авантюр. Знаю, що він залюбки зустрівся би з вами.

— А чим ви зараз займаєтеся? Чув, ви перейшли в Pixar, працюєте зі Стівом Джобсом.

— Саме так, — промовив я. — Власне кажучи, із цього приводу я й телефоную.

І я стисло переказав Сенді історію Pixar.

— Звісно, ми розглянемо ситуацію, — запевнив він. — Звучить захопливо. Незабаром зв’яжемося з вами.

Буквально за кілька годин я отримав дзвінок від двох інвестиційних банкірів із Robertson Stephens — Браяна Біна та Тодда Картера. Вони хотіли якомога швидше дізнатися більше про Pixar. Я призначив зустріч із ними — вона мала відбутися в розкішному офісі банку, що розташовувався у фінансовому районі Сан-Франциско.

Браян був старшим із двох банкірів — веселун, який носив барвисті підтяжки й обожнював мистецтво, культуру й нові виклики. Тодд був молодший, він справляв враження людини ґрунтовної — із тих, які досконало вивчать кожну деталь справи. Тодд мав вигляд типового американського юнака — високий, зі світлим волоссям, вродливий — за таких зазвичай голосують у випускному класі школи як за найбільш імовірних претендентів на успіх. Поводився він ввічливо й чітко. Обидва банкіри мені відразу ж сподобались, хоча я і думати не смів, як до них поставиться Стів: до Браяна, який виглядав мило, проте дещо дивакувато, і до Тодда, котрий взагалі скидався на вчорашнього випускника коледжу.

Я запросив Браяна й Тодда до Pixar, де Стів провів із ними ознайомчу зустріч, і ми всі повели їх на екскурсію, точнісінько таку, яку влаштовували перед тим для Goldman Sachs і Morgan Stanley.

— Це фантастично! — захоплено промовив Тодд Картер. — Просто фантастично!

— Згоден, — підтвердив Браян. — Мені дуже подобається те, чим ви займаєтесь. Настільки самобутньо, креативно. Відрізняється від усього, за що ми зазвичай беремося. Але ми любимо різноманітність.

Це було воно — той гонор Західного узбережжя, на який я сподівався натрапити. Я міг заприсягтися, що ці два банкіри вже підхопили вірус Pixar і що вони були достатньо навіженими, щоб узятися за справу, незважаючи на ризики. Але я пригадував, що ми вже доходили до цього етапу з Goldman Sachs і Morgan Stanley. А нам насправді був потрібен наступний крок — щоб вони по-справжньому взялися за вивчення суті Pixar.

На жаль, Стів був налаштований дещо скептично.

— Щось я не впевнений щодо цих хлопців, — засумнівався він. — Вони ніби нічого, але хіба ж вони потягнуть цю справу? Чи є у них той вплив на інвесторів, який нам потрібен?

— Якщо вони скажуть, що зможуть потягнути, то потягнуть, — відповів я. — Ларрі провів із ними багато справ. Можеш звіритися з ним. Вони знають, що роблять. Але зачекай, спершу треба, щоб вони погодилися взятися. Поки що згоди немає.

Стів і далі переймався тим, чи впораються ці банкіри з роботою. А я хвилювався, чи ми взагалі зможемо знайти інвестиційний банк, який зацікавиться нами.

Наступного дня мені зателефонував Тодд Картер.

— Нам дуже сподобалася Pixar, — сказав він. — Ми хочемо перейти до вивчення деталей. Ще я хотів би взяти із собою одного з наших фінансових аналітиків — нам потрібна його допомога. Єдиний клопіт — на жаль, ми не маємо експерта з індустрії розваг. Але питанням зацікавився один із наших аналітиків — Кіт Бенджамін, він спеціалізується на цифрових медіа. Дуже хоче дізнатися більше. Як ви до цього поставитеся?

Як я до цього поставлюсь? Я ледве не скрикнув. Тодд вибачався за те, що вони не мали експерта з індустрії розваг, а могли запропонувати лише спеціаліста з медіа, який хотів дізнатися більше про Pixar! Та я навіть близько не очікував, що у них виявиться аналітик, який знається на сфері розваг. Тодд протягував мені рятувальний трос і ще й вибачався, що той не мого улюбленого кольору!

— Без проблем, — запевнив я. — Справді, жодних проблем. Індустрія розваг для мене теж недавно була новою сферою. Ми швидко введемо Кіта в курс справ.

Усі вони приїхали до Pixar. Зібралися Браян Бін, Тодд Картер, Кіт Бенджамін із Robertson Stephens, Стів, Ед, Сара Стафф і я — з Pixar. Ми розташувалися в кімнаті для переговорів — і нарешті розпочалася зустріч, на яку я так чекав.

Ми ознайомили команду банку з деталями піксарівського бачення, бізнес-плану й ризиків. Розповіли їм, що хочемо змінити хід історії в індустрії розваг у спосіб, який був доступний дуже небагатьом компаніям. А тоді описали тих «чотири стовпи», які допоможуть нам втілити задумане: зібрати гроші, щоб профінансувати свої фільми, розширити студію, щоб виробляти більше продукції, перетворити Pixar на відомий усьому світу бренд і збільшити власну частку прибутку від фільмів. Але ризики були. І чималі. Волл-Стріт муситиме зрозуміти це.

— Дякуємо, — щиро промовив Браян. — Ви дуже допомогли. Дайте нам кілька днів. Ми повернемося до вас.

Пізніше цього ж дня мені зателефонував Тодд Картер. Він подякував мені за зустріч і повідомив, що хоче пояснити процес, яким чином вони ухвалюватимуть рішення.

— Вирішуватиме наш Комітет із зобов’язань, — сказав він. — Його складають усі наші чільні працівники. Саме вони ухвалюють остаточне рішення щодо кожної справи.

— Маєте якісь дані, які шанси у Pixar? — запитав я у нього.

— Якби ж