Лоуренс Леві - Планета Pixar

Це був величезний провал. Я навіть не знав, що сказати. Не було схоже, що Стів налаштований на розмову.

— Вони сказали чому? — запитав я.

— Щось про ризики кіноіндустрії та непередбачуваність блокбастерів.

Оце й усе, чого я добився від Стіва.

Одним махом Стівові мрії про взірцеву IPO було зруйновано. Не буде Goldman Sachs. Не буде Morgan Stanley. Так вартові зачинили перед нами браму.

13

Гонор Західного узбережжя

Коли я поклав слухавку після повідомлення Стіва про відмову Morgan Stanley, миттєво зринули всі мої страхи, пов’язані з Pixar. Може, я дозволив Стівовій схильності до перебільшення й ентузіазму, який на початках виявляли банкіри, заступити своє бачення бізнес-ризиків компанії? До того, як ми залучили до справи Goldman Sachs і Morgan Stanley, я б сказав, що в нас надто мізерні шанси працювати бодай з одним із цих банків. І я б зовсім не здивувався, якби вони відхилили нашу справу. Але поступово в процесі зустрічей я дозволив собі повірити, що вони зацікавлені у співпраці. І тому відмова вразила мене так сильно.

Протягом кількох наступних днів відчуття важливості того, що відбулося, значно зменшилося. Я більше не чув від Стіва ні слова на цю тему. Він просто мовчав. А я теж не хотів роздмухувати у Pixar проблему з ситуації, що склалася. Адже довкола панувало радісне хвилювання, пов’язане з виходом «Історії іграшок» — прем’єра планувалася уже через три місяці. Навіть більше, нікому й діла не було до піксарівських інвестиційних банкірів. Утім, про IPO працівники розмовляли. Усі знали, що це був єдиний шлях збільшити вартість їхніх опціонів на акції. Компанією ширилися чутки про те, що ми не лише мчимо на всіх парах до релізу «Історії іграшок», а ще й націлились на IPO. Остання річ, яку я хотів зробити, — це домогтися, щоб захват від «Історії іграшок» здувся, мов повітряна кулька, від поганих новин з фронту IPO.

Як зазвичай, у мене була хороша можливість поміркувати над усім цим під час тривалих поїздок у офіс і додому.

Передусім мені дуже не сподобалось, як розгорталася ситуація з Goldman Sachs і Morgan Stanley. Я усвідомлював: у тому, що компанії вилітають під час переговорів із інвестиційними банками, немає нічого дивного. Але відчуття було таке, що нам навіть слова не дали сказати на свій захист. Я був упевнений, що Кваттрон і Мартін розмовляли зі своїми голлівудськими експертами, але потім нас просто викинули за борт — навіть не надали змоги викласти для них суть своєї справи. Ситуація залишила по собі гіркий післясмак. Тепер у мене була ще одна причина добиватися, щоб IPO Pixar пройшла з величезним успіхом — довести двом найбільшим у світі інвестиційним банкам, що вони помилялися. Може, вони й королі інвестиційного банкінгу, проте далеко не всемогутні. Ми ще їм покажемо.

Більше непокоїв інший факт. Чи їхня відмова часом не свідчила про наявність вагомішої проблеми, аніж виведення Pixar на публічний продаж акцій? Чи не означало це, що нам відмовить будь-який інвестиційний банк? Безперечно, так могло статися, адже фінансове становище Pixar було надто ризикованим і непередбачуваним… Крім того, якщо ми хотіли встигнути провести IPO цього року, то мали поквапитись: вікно можливостей стрімко зачинялося. Щоб розкачати інвестиційний банк, потрібен був час, і аж ніяк не на нашу користь грало те, що інші банкіри могли поцікавитися, з яких причин нам відмовили Morgan Stanley і Goldman Sachs. Якби ми проґавили цей вирішальний момент, враховуючи, що до прем’єри наступного фільму лишалося ще цілих три роки, то хтозна, скільки часу минуло би, доки ми спромоглися б залучити потрібний капітал? Увесь наш бізнес-план опинився під загрозою. Нам був потрібен хтось швидкий.

На гадку спадав один варіант: інвестиційний банк, з яким я мав справу раніше, — Robertson Stephens. Він узяв на себе роль провідного банкіра під час IPO моєї попередньої компанії, Electronics for Imaging. У мене були чудові стосунки зі співробітниками банку, я був упевнений, що вони симпатизують і довіряють мені. Цей банк входив до невеликого кола вузькоспеціалізованих інвестиційних банківських установ — займався продажем акцій підприємств сфери гай-тек. У Кремнієвій долині Robertson Stephens заслужив зіркову репутацію, але в нього не було ні масштабів, ні впливу Morgan Stanley чи Goldman Sachs. До того ж цей банк не міг провести експертизу в індустрії розваг. Тож за звичних обставин, якби йшлося про представлення компанії в розважальній сфері, його б списали з рахунків.

Але ми вичерпали всі варіанти. Якщо Robertson Stephens долучиться до справи, нам неодмінно доведеться знайти ще один інвестиційний банк, який має вагу в індустрії розваг. Утім, ідея щодо Robertson Stephens мені подобалась. Вони пишалися тим, що працюють так ефективно, як великі гравці, а проте діють винахідливіше й більш уміло. Тож якби вони розглянули Pixar як гібрид високотехнологічної та розважальної компаній, то, можливо, погодилися би приєднатися до справи.

Моїм першим кроком у цьому напрямку став дзвінок до Ларрі Сонсіні. Він добре знав Robertson Stephens. Якби він сказав, що це погана думка, я би далі не рухався.

— Ідея мені подобається, — зауважив Ларрі. — У нашої фірми склались чудові стосунки з Robertson Stephens, та й у тебе теж. Я згоден із тим, що можна залучити ще якийсь банк, який спеціалізується на індустрії розваг. Спробувати варто.

І знову підтримка Ларрі стала для мене імпульсом. Тепер у мене був план. Він полягав у тому, щоб переконати інвестиційний банк, що спеціалізувався на сфері гай-тек, взятися за IPO розважальної компанії, а потім знайти ще одну банківську установу, що зможе додати авторитету зпогляду індустрії розваг. Якщо можна так сказати, нам потрібен був удар блискавки — точніше, аж два удари.

Стів мусив на це погодитися, та чомусь мені здавалося, що він навряд чи буде в захваті від Robertson Stephens — про цей інвестиційний банк він знав мало, якщо взагалі щось знав. Проте навіть якщо Стів розглядатиме ідею як запасний план, який дає надію втілити його мрії про IPO цього року, я мусив його переконати: нам потрібні нові інвестиційні банкіри, і потрібні на вчора.

Тож моя наступна розмова була зі Стівом.

— Якщо ми взагалі хочемо отримати шанси на проведення IPO цього року, то банкір нам потрібен уже, — сказав я. — Як ти ставишся до того, щоб подзвонити до Robertson Stephens?

— Robertson Stephens? — скептично перепитав Стів. — Ніколи не мав із ними справ.

— Я добре знаю цей банк, — запевнив я. — Вони круті,