Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

Пів року минуло непомітно.

Ми з Алексом зідзвонювалися щодня, розмовляли довго, іноді вчилися разом, не вимикаючи відеозв'язок.

Мій хлопець приїжджав до мене кожні 2-3 тижні і ми не виходили навіть з квартири, не могли надихатися один одним, наговоритися і надивитися.

Він не забував також перевіряти мій рівень просування по кібербезпеці. У якийсь момент Алекс вирішив, що я буду працювати в його компанії і почав мене посилено навчати. Я в принципі, була зовсім не проти.

Іра з Ігорем вирішили в кінці навчального року, до якого залишалося два тижні, зіграти весілля. Подруга не дуже то й хотіла, але батьки  наполягли, і Ігор дуже хотів назвати Іру своєю дружиною.

Всі ми росли і дорослішали, вчилися, веселилися і раділи життю.

Через два дні Алекс вже остаточно повертається, і я рахую не години, хвилини, до нашої зустрічі.

- Привіт! - я бачу Алекса, він махає рукою і майже біжить до мене, щоб швидше  обійняти і поцілувати. - Як же я сумував! Більше ніколи не зроблю таку дурість!

- Я запам'ятала! - із захопленням від його присутності, сказала.

Сьогодні ми вечеряли з його батьками.

- Анечко, ти така розумниця, дочекалася нашого бовдура, так дбаєш про нього. Алекс, дивись як тобі пощастило, цінуй і оберігай її, зрозумів? - виховувала мати сина, він посміхався і ствердно кивав на кожну її репліку.

- Так, мамо, все правда, що ти говориш.

- Алексе, а ти вже знайомий з батьками Ані? - запитав батько.

- Авжеш, - спокійно подивився мій коханий.

- Коли встиг? - мама була трохи здивована.

- Давно, ще до знайомства Ані з вами. І про те, що ми живемо разом батьки Ані дізналися першими, - якби між іншим зауважив Алекс. - Мамо, ну вона ж дівчина, мені треба було отримати згоду від старших.

- Який мудрий і хитрий у мене, сину,- з гордістю відповіла жінка.

- Не в тебе, - кинув фразу її чоловік.

- Що? - ми всі розсміялися.

Вечір пройшов дуже затишно, в сімейній добрій атмосфері.

Майже вночі повернулися додому, трохи втомлені, але задоволені.

- Аню, мені треба тобі в дечому зізнатися… - сказав Алекс, я трохи напружилася, минулого разу ця фраза принесла нам розлуку на пів року, але все ж взяла себе в руки і сіла на диван. – Я знаю , що ти граєш в Небожителів, - почав він.

О Боже, він, напевно, дізнався, що я заміжня в грі! Але ж я ще п'ять місяців тому відправила Сірому Вовкові запит на «розірвання шлюбу», він не підтвердив розрив, і більше в гру на заходив.

- Навіть не знаю, як тобі сказати. Ти не ображайся, будь ласка, на мене, - продовжив він. Я насторожилася, ні, не про мого «віртуального чоловіка» він дізнався, це щось інше, вичікувально дивлюся на нього. – Мммм…, не розлучайся зі мною! Я - Сірий Вовк - закінчив він.

Я була в легкому шоці ... Ні, нічого страшного, це навіть добре, що ним виявився Алекс, але ж я так багато всього розповідала йому про нього, виходить ...

- Хм, мені треба переварити новину, - сказала і спішно зайшла в свою кімнату.

Алекс - це Сірий Вовк, а Сірий Вовк - це Алекс ...

Через деякий час вийшла зі ступору і пішла вбивати свого хлопця-чоловіка.

- Ти знав! - крикнула я, і блискавично кинулася його бити. - Зізнавайся, як давно ти знав, що я Чорна Кішка? - я сиділа на ньому, і жартівливо трималася за шию.

- З самого початку знав, - посміхнувся хлопець. - Ти мене пробачила? - запитав і погляд такий зробив, як у Кота зі Шрека.

- Ще не вирішила, - гордо задерши підборіддя відповіла.- Алексе, а може ти ще пам'ятаєш нашу першу зустріч в школі? - зі страхом, прикривши рот, запитала. Моя ганьба! Він, напевно, пам'ятає! Зараз ти за все у мене відповіси!!!

Я витягла подушку з-під його спини і почала посилено намагатися нанести фізичні ураження хлопцю.

- Не пам'ятаю ... - він глибоко задумався. - Ми були знайомі в школі? Розкажи! Я тоді з батьками переїжджав майже кожні пів року через татову роботу і все змішалося в голові.

Я зітхнула, визнаватися чи ні? ... Ні, нехай знає, як образив 14-річну дівчинку!

- Пам‘ятаєш дівчинку, яка тобі зізналася в коханні листом? - запитала я.

- Аню, я, звичайно, може зараз похвастаюсь, але мені зізнавалися в коханні тоді пачками, - розвів руками мій майже колишній хлопець. Пачками йому, бачите, визнавалися в коханні!

- Ти ще публічно зачитав лист і вказав на помилки в англійському тексті, свинюко! Дівчинка старалась, а ти! - голосно вигукнула  йому в обличчя.

Тиша тривала близько 30 секунд ... Невже і цього епізоду не пам'ятає ??? А як же хвалена пам'ять айтішника ?!

- Це була ти? Та дівчинка? - тихо запитав Алекс

- Я, мій коханий. Це була я. Ти був моїм першим коханням, яке обрубав на корені і викинув як непотріб. Я плакала майже пів року, а ти ходив незворушний і не помічав мене ... А потім зовсім перевівся.