Вероніка Вієрі, Михайло Мішин - Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин

Та щось непомітно було, щоб орел з’явився хоч здалеку. Небо було чистим, безхмарним і все ще порожнім.

- Мабуть, він дуже далеко, - подумав із відчаєм Артур.

Але все ж хлопець вирішив спробувати ще раз. Він свиснув, а потім і став із тривогою уважно вдивлятися у далечінь.

Яким же був його захват, коли Артур раптом все ж побачив знайомий силует птаха! Розмах його гігантських крил і досі вражав хлопця. Птах зробив повільно коло і підлетів. Орел сів на край вежі, поруч з Артуром.

- Який же я радий, що ти зміг прилетіти!

- Я теж тобі радий. Але ж ти знаєш, що тепер відбувається. І у мене повно клопоту із-за Кірка.

- Та знаю! А де ти був останні дні, що я тебе не бачив? Лепкоїди так знахабніли, що влаштували напад посеред центральної площі Мейолли!

- Вже чув про це. Та я мав завдання. Твій батько попросив мене злітати на інші острови. Перевірити, чи навколо них не дрейфують піратські кораблі, очікуючи виклику чорного мага у слушну мить?

- І що ти розвідав?

- На жаль, це так. Бачив, як в бухті Маффея пірати завантажують свої кораблі зброєю та харчами. Явно до відплиття готуються. Тож усім нам слід готуватися до запеклого бою із чималими силами ворога, - розповів Толій. - А ти чого мене тепер покликав?

- Друже, без тебе мені ніяк. Прошу, занеси мене миттю до Вінченци. Я тобі дорогою все розповім. Будь ласка, це дуже важливо!

- Чого це тобі так терміново треба до цілительки? Ти захворів? - стривожено перепитав Толій.

Не чекаючи відповіді, він махнув хлопцю крилом, даючи зрозуміти, щоб той хутчіше застрибував на нього. Артур не примусив себе чекати. Він швидко застрибнув верхи на орла-велетня, обійнявши його за могутню шию. За мить вони вже здійнялись у небо. А ще за хвилину темною цяткою пропали за обрієм.