Вікторія Грош (Rouce) - Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- А, можна? — зі здивуванням запитав я
- Можна — ми пішли за куліси. Пішли у гримерку. Тепер зрозуміло куди поділися Костя з Ксенією. Вони вже були у гримерці. А окрім них там ще було багато людей. Тих, яких я тільки що бачив на сцені. Я зрозумів, що якщо моя дружина акторка, то за куліси мені вхід дозволений. Я думав, що за куліси можуть заходити тільки актори та ті хто працює у театрі. А виявилось, що є виключення.
Лілі познайомила мене зі своїми колегами. Вони всі були раді зі мною познайомитись. Коли дізнались, що я лікар, були трохи здивовані, що у Лілії чоловік лікар-хірург. Мабуть, вона на роботі говорила про мене так як я говорив про неї на своїй роботі, тобто ніяк.
Лілія.
Мій коханий все ж прийшов на спектакль і мене це тішить, адже побачив мене на сцені вперше. А після сказав дуже приємні слова. Йому сподобалось як я граю. І я зрозуміла, що не дарма вчилась в інституті на театральному факультеті. Почути його такі теплі слова для мене багато чого значить. Я думаю, що він ще побачить мене на сцені й не раз.
Завтра у нас теж спектакль, такий як був сьогодні, але Тіми на ньому вже не буде. Він буде на нічному чергуванні у приймальному відділенні. А я після того, як закінчиться мій виступ приїду додому та ляжу спати у пусте ліжко. Біля мене не буде Тіми. Мені не подобаються його нічні чергування, але що поробиш, якщо така робота, яка потребує працювати вночі.
Всі мої колеги розійшлись. У гримерці залишились тільки я, Тимур та Ксенія з Костею.
- Як ви дивитесь на те, щоб сходити у ресторан, повечеряти разом? — запитав Тіма, обіймаючи мене за талію. Яку дійсно вже можна так назвати. Ксеня подивилась на Костю.
- Ми згодні
- Так. З дітками залишився їх дідусь, тому ми вільні
- Тоді поїхали
Ми поїхали у найближчий відкритий ресторан. Сіли за столик та почали дивитись меню. Коли вибрали страви почали розмовляти. Ми розповідали як у нас пройшов день до спектаклю. Я подивилась на Тіму. Він сидить та уважно нас слухає. Я зрозуміла, що йому це дуже цікаво. Він так само слухав, коли я лежала у лікарні з Максимком зразу після його народження. І мабуть, що впевнився як для мене важливий театр та виступи у спектаклях. А це мені приносить велике задоволення. Це просто щось неймовірне. Так само як йому приносить задоволення його робота. Він дуже мріяв про, те, щоб бути лікарем. І зараз він каже, що не шкодує, що вибрав собі таку професію. Але ще він би хотів бачити частіше свою сім'ю, тобто мене з дітками. Але як є.
Цей виступ дійсно пройшов на ура. Але у мене без суфлера не обійшлось. Все ж трохи не довчила свої репліки. І це мене дуже засмучує. Але у спектаклі, коли ми виступали цього не було помітно, що добре.
Ми приїхали додому далеко за північ і зовсім не тверезі. А через п’ять годин Тіма повинен бути на роботі. Але він сказав, що приїде трохи пізніше. Операцій у нього бути не повинно. А я через десять годин повинна з’явитися у театрі, адже сьогодні черговий виступ цього ж спектаклю. Сподіваюсь що до цього часу я прийду у нормальний свій стан. Ми тихо зайшли у свою кімнату, роздяглись та лягли спати. На щастя ми нікого не розбудили.
Ранок почався у нас зовсім не з кави. Він у нас почався з біллю голови та крики наших мам.
Вони нам висказали, те, що ми пізно повернулись додому. Те, що Максимко спав з моєю мамою. Поки ми це вислуховували Тіма нам зробив ліки. Ми їх випили та пішли знову у свою кімнату трохи ще поспати.
- Я не думав, що вони на нас обидві накинуться
- На це можна було сподіватись, адже залишили їм чотирьох дітей, а самі пішли гуляти. Треба частіше дома бувати
- Згоден — Тіма ліг на ліжко та зразу заснув. І я вирубилась швидко. Погуляли так погуляли. Цікаво, а тато Ксенії не прид’являв їм претензії? Мені щось здається, що ні. На скільки я знаю, Ксеня це розповідала, що він спокійно до такого ставиться. До речі, мій тато також. А ось мамі це не подобається взагалі. На скільки я знаю, що мій дядько, мамин брат помер від чарки. І після того мама не полюбляє людей, які багато п’ють. А ми випили багато, адже дуже рідко проводимо ось так час з друзями.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)», після закриття браузера.