Еліс Кларк - Палай зі мною, Еліс Кларк

28. Селіна. Партія в більярд

Коли Кирило, пильно дивлячись на мене, цілує мені руку, я почуваюся трохи розгубленою. Бо ж я знаю, що це все бачить Влад. І розумію, що поки ми ще розмовляли, то півбіди, але коли Кирило перейде до більш рішучих дій, Владу це явно не сподобається… І я не помилилась. 

Буквально через хвилину двері вітальні відчиняються, і на порозі з’являється Влад. 

— Бачу, ви тут розважаєтесь без мене, — він усміхається, підходячи ближче до мене і обіймаючи за талію. — Привіт, кохана, — на цих словах він цілує мене в щоку. — Я сумував, прийшов трохи раніше. 

 — О, це чудово! — мені не доводиться зображувати радість. — Разом нам буде набагато веселіше!

— Це точно, — Влад продовжує усміхатись. — Що ж, я голодний, як вовк, що в нас тут?...

Цієї миті до кімнати повертається Аля. Її не було довго, я думаю, що, мабуть, до неї телефонував Костя, бо вона заходить з усмішкою і якимось замріяним виразом на обличчі. 

— О, Владе, добрий вечір!  — вона підходить до Кирила і бере його за руку. — Ви не нудьгували, я з подружкою забалакалась…

— Добрий вечір, Алю, — Влад усміхається. — Радий бачити. Селіна багато розповідала про тебе. Радий, що ви подружились.

— Так, ми подружилися, — відповідає Аля. — Дуже рада, бо в цьому місті я почувалася трохи самотньо…

— А як же я, кохана, — каже Кирило, обіймаючи її за талію. — Невже тобі самотньо зі мною?...

— Ну, ти не завжди зі мною, — вона трохи надимає губки. — Все ж, багато часу проводиш у домі дружини, і тоді мені веселіше, коли є з ким побазікати…

— Але все ж... Зараз я був тут, а ти пішла розмовляти кудись по телефону, — каже Кирило злегка насуплено. — Я маю бути в тебе в пріоритеті, Алю. 

 — Добре, милий, — вона підіймається навшпиньки і цілує його. — Більше такого не повториться, обіцяю…

— Сподіваюсь, — він трохи розслабляється. — Ну що, раз Влад тут, треба щоб і він поїв. 

— А потім можемо сходити зіграти партію в більярд, у мене є на першому поверсі, — пропонує Влад.

 — Чудово, я обожнюю більярд! — Аля, здається, трохи заграє до Влада і мені це неприємно. 

— Ну і добре, — усміхається він. — Тоді давайте я дійсно трохи поїм і підемо…

***

Коли ми вже в більярдній, Влад підходить до мене і обіймає за талію:

— Селіно, а ти взагалі вмієш грати? 

— Ні, — трохи знічено відповідаю я. 

— Пропоную зіграти по парах, — каже Влад вже до всіх. — Я буду з Селіною, буду її вчити, — він хитро усміхається, так і не випускаючи мене зі своїх рук. 

— А Кирило повчить мене, — Аля дивиться на свого коханця. — Ну, правда, я вмію грати, але ми можемо повчитися заново… Це так прикольно…

— Не дуркуй, Алю, — Кирило усміхається і гладить її по щоці. — Ти ж граєш краще за мене. Хто ще кого буде вчити…

— А давайте команда, яка переможе, загадає бажання комусь з програвших, або й обом разом! — пропонує Аля. 

— Боюся, у нас невеликі шанси на виграш, — усміхаюся я до Влада. 

— Ну, якщо вони так хочуть зіграти на бажання, особисто я не проти, — Влад якось хитро усміхається. 

— Тоді граємо! — з ентузіазмом каже Аля, хапаючи кий. 

Аля дійсно вміє грати, я навіть трохи заздрю, дивлячись як вона завиграшки забиває  кулі в лузи. 

Потім настає моя черга, і я розгублено дивлюся на Влада. 

— Я допоможу, — він підходить до мене зі спини, однією рукою виставляє мою ліву долоню на столі, правильно розставляючи мої пальці. — Ліва долоня буде опорою для кия… Тепер права рука, — він поправляє мою праву руку. — Кут має бути девʼяносто градусів, і рухай тільки частиною нижче ліктя, тоді кий буде йти рівно і бити саме туди, куди ти прицілишся. А цілитись треба в центр кулі. Якщо поцілити нижче, то зробиться відтяжка і куля піде назад після удару, а якщо вдарити вище, то це буде накат, і куля, якою ти бʼєш, швидко покатиться вперед. Ну а якщо будеш бити не по центральній лінії, то додаси ще й винт, тоді кулю, по якій ти цілишся, поведе в сторону винта, — здається, він трохи захопився, схоже, йому подобається ця гра, треба буде ще з ним зіграти. — Власне, давай просто спробуємо… Цілься кудись в центр кулі. А потрапити ти маєш майже в центр тієї кулі, по якій бʼєш. Спробуй загнати її в ту лузу…

Я старанно цілюся, щоб потрапити в центр кулі, як він і казав, але останньої миті перед ударом рука здригається, і куля котиться в протилежний бік, так і не потрапивши в лузу. 

— Ой, — виривається в мене. 

— Ти зробила відтяжку, цьому довго вчаться! — весело каже Влад. — Нічого, треба трохи більше практики, і все в тебе вийде, ось побачиш.

 Кирило з легкістю забиває кілька куль, і Аля підстрибує від радощів:

 — Шість-нуль в нашу користь! — заявляє вона. 

Я засмучено дивлюся на Влада. Мені незручно, що через мене наша пара програє. 

 — Вибач, — кажу тихо. 

— Вони ще не виграли, — каже Влад заспокійливо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍