Стефанія Лін - Принцеса для демона, Стефанія Лін

Це поцілунок щирий та пристрасний. Зі шкодуванням про вже обране рішення, присмаком смутку через власний вибір, і відчуттям гніву на долю.

Невже дійсно жалкує? Дійсно не хоче робите, те, що спланував?

Раптом у мене є шанс? Раптом зможу врятуватись, втекти? Хіба справді дозволить втекти?

Ні.

Не дозволить.

Демон.

Імператор.

Той, хто несе відповідальність за дії та вчинки, за імперію і життя.

Нехай не знаю точно, що саме мене чекає у Долині, смерть чи щось гірше, відкуп чи плата за якісь гріхи, та впевнена, що опиратимусь до кінця.

Поцілунок стає глибшим, пестощі наполегливішими, дихання швидшим та важчим. Демон не думає про сукню, просто зриває її з мене піддавшись емоціям. Зводить мене з розуму. Збуджує. Змушує палати, горіти вогнем, і бажати. Бажати так, як ніколи до цього.

Пекучі уста дражнять соски, кусають, облизують, ласкають. Вони прокладають шлях до живота і тільки у цю мить я розумію, що імператор переді мною на колінах. Це видовищно. Сильно.

Тремчу, не від холоду, а пристрасті.

Між ногами пульсує. І вже мокро.

Низ живота скручується у тугий вузол, і я готова благати про продовження.

Сеер підхоплює мене на руки й кладе на матрац. Лягає зверху розкривши неймовірної краси крила й вмощується між ніг. Долонями торкаюсь його грудей, дозволяю цілувати себе всюди, залишати на згадку спогади. Відчуваю, який сильний. Відчуваю, як хочу його до нестями. Голова йде обертом, все навколо перестає існувати. Стає не важливим.

Невже не заслужила нормального сексу? Хоч раз. Невже не дозволю собі цього?

З колишнім думала, що я дерев'яна у ліжку. Як виявилось для того, щоб бути живою потрібен нормальний чоловік.

Пальцями демон пестить лоно. Тисне на клітор, одночасно кусає соски, й змушує горіти ще більше.
Танець пристрасті, не кохання. Шаленого бажання, не поваги. Але він справжній, живий, емоційний.

А потім я відчуваю як входить у мене. Відчуваю сильне та велике єство. “Нічого собі, оце так...вау. Та Демоняка ще той герой любовних романів. Спис у нього що треба.”

Рухається спочатку повільно, народжуючи у мені цілий вихор з емоцій та бажання пришвидшити його. Навмисно, розтягує кожну секунду, дражнить, пестить, доводить до такого, що готова кричати на весь цей магічний світ, щоб виплеснути хоч якось всі відчуття. Лоно обхоплює пеніс, який пульсує від такого ж бажання. Губи Сеера ні на мить не припиняють солодку муку покриваючи тіло поцілунками, від яких згораю у пекельному полум'ї Саари. Пальці залишають сліди на мені, неначе я належу йому. Щоб бачили, знали, ця принцеса належить тільки Імператору.

З кожним рухом стає гарячіше. З кожним рухом я дряпаю міцні гурди Сеера й не стримую жодного стогону, віддаючись йому повністю. Єство демона проникає все глибше, сильніше, а насолода розливається тілом, неначе мед.

Віддаюсь цьому сексу повністю. Не залишаю собі нічого. Віддаюсь так, як жодного разу у житті. І просто отримую насолоду.

Губи Демоняки жадібно торкаються кожного клаптика тіла. Руки ні на мить не припиняють стискати стегна й підтягувати мене ближче, щоб увійти сильніше, вбитись грубіше й змусити кричати на весь простір навколо.
Пальцями доводить мене до того, що від емоцій починаю плакати. Він не займається просто сексом, він робить значно більше. Клітор палає від імпульсів, тіло тремтить від захвату та відчуттів, лоно просто не витримує солодких ласк й інтенсивно пульсує, стискаючи ще сильніше член демона, від чого відчуваю кожен його вигин, голівку та продовження.

А потім я просто не можу. Тремчу всім, і душею і тілом. Між ногами горить від напруги. Груди жадають все більше, але розум усвідомлює, що більше не витримати. І вибухаю. Так сильно, яскраво, неначе Всесвіт відкривається моїм очам. Вибухаю й притискаю демона до себе, впиваючись відчуттям його пеніса у лоні, тертю сосків об тверді м'язи , дряпаючи, роздираючи на шматки.

Спокій приходить не одразу, лише після того, як відчуваю, що кінчає у мене намотавши волосся на

руку й притягуючи обличчя до себе, щоб жадібно ковтнути мене.
Після цього ми деякий час мовчки лежимо у наметі. Не знаю про що думає цей підлий засранець, а от я поки повністю задоволена. Ноги навіть зводити разом не хочеться. Ще ніколи не отримувала оргазму. Ще ніколи не була так поглинена шаленою пристрастю й не знала, що мені сподобається коли мене кусають, стискають і просто, вибачте за слово, трахають, як нормальну жінку, яку хочуть понад усе на світі.

Це в якійсь мірі блаженство.

– Сподіваюсь тепер твій язичок стане хоч трішки м'якшим?

От для чого ляпає це? Прямо перекриває цими словами все, що тільки що було.

– Не стане!

– Шкода. Хоча напевно мушу зізнатись, інколи мені подобається…

– Мій язик?

– Так, хоча ні, забудь. Частіше ти дратуєш мене!

– І знову винний язик...– видихаю.

– Ти дикунка.

– І що?

– З тобою важко впоратись.

– Не розумію для чого кажеш це. Зовсім скоро ти попрощаєшся зі мною, Сеер. Як ти казав, проміняєш мене на Саару?

– Не так.

– Сенс один і той же, так? Я у якості відкупу за Імперію? Що там, у Долині? Чи хто?

Демоняка встає й кидає у мене сукнею. Ну і зміни настрою, а я думала тільки мені можна так поводитись. Чоловіки….ех, як діти. Варто заговорити про те, що його хвилює, не влаштовує і ніяк не виходить інакше, одразу нервують. Хм...не шкода Сеера, він сам приймає рішення. Але тепер ще більше впевнююсь, як тільки опинюсь під Долиною, тікатиму. Швидко та стрімко. Можна навіть сковорідку знайти, або черпак, як завалю ним Демоняку, так і зникну.